“Розширення нашого Союзу – це хід історії”, – заявила Урсула фон дер Ляєн у переповненому прес-центрі. Європейська Комісія вирішила рекомендувати початок переговорів для України та Молдови про вступ до ЄС, а також надати статус кандидата для Грузії та розпочати переговори, за умови подальшого прогресу, для Боснії і Герцеговини. Загальний посил ЄС полягає у значній відкритості до країн Східної Європи, які хочуть приєднатися до ЄС, але найбільш пряме, безпосередня та емоційне звернення лунає до України: “Десять років тому розпочалися протести на Майдані, під час яких стріляли в людей, загорнутих у європейські прапори. Сьогодні, десять років потому, ми святкуємо історичний день”, – такими словами розпочала свою промову президентка Єврокомісії, яка, проте, уникнула встановлення часових рамок для вступу нових країн-членів.
Оцінка щодо України була найбільш очікуваною з “Пакету розширення 2023” (серія звітів про прогрес, досягнутий країнами, які прагнуть приєднатися до Європейського Союзу). Президентка пояснила, що Київ вже виконав 90 % кроків, передбачeних у попередньому звіті, зі значним успіхом у сфері судової реформи, захисту прав меншин, боротьби з корупцією, відмивання грошей та влади олігархів.
У документі відносно України детально викладено досягнуті цілі та прогрес, якого ще належить досягти, в особливо складному контексті: “Виняткові обставини, пов’язані з військовою агресією Росії”. Наприклад, у сфері функціонування судової системи було досягнуто значного прогресу: “Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів були відновлені після прозорого судового процесу зі значним залученням незалежних експертів”, що дозволило зберегти функціонування та ефективність судової машини навіть в умовах війни. З огляду на це, було зафіксовано 107 951 випадків звірств, пов’язаних з війною, 267 осіб було звинувачено і 63 засуджено за воєнні злочини.
Також було досягнуто прогресу в боротьбі з корупцією, зокрема, завдяки створенню “антикорупційної інституційної системи” та проведенню низки розслідувань корупційних справ на високому рівні. Два українські антикорупційні відомства покращили свою співпрацю, а комп’ютеризовану систему декларування майна, спочатку призупинену під час війни, було відновлено і відкрито для громадськості. У сфері боротьби з організованою злочинністю Київ збільшив кількість спільних операцій з країнами ЄС, спрямованих на боротьбу з торгівлею зброєю та людьми, а також з кіберзлочинами.
Інші важливі реформи були прийняті у сфері засадничих свобод і прав, такі як прийняття нового закону про свободу слова, ратифікація Стамбульської конвенції проти насильства над жінками та планування національної стратегії з гендерної рівності. На фронті свободи слова спостерігається “значний прогрес”, незважаючи на концентрацію ЗМІ, яка зменшила інформаційний плюралізм після колапсу видавничого та рекламного ринку внаслідок війни.
Національна економіка, яка впала до 29,1 % у 2022 році, все ж продемонструвала більшу стійкість, ніж очікувалося, пише Єврокомісія: банківський сектор залишається стабільним і працює з достатньою грошовою силою, в той час як стан державних фінансів погіршується через витрати на війну, а значне переміщення людей, як всередині країни, так і за кордон, сильно впливає на ринок праці.
Загалом, Україна залишається в процесі виконання зобов’язань, пов’язаних із майбутнім членством в ЄС: прогрес у сфері руху капіталу та товарів супроводжується “добрим” прогресом у цифровій трансформації та “обмеженим” прогресом у соціальній, промисловій політиці та наукових дослідженнях.
Через російське вторгнення, як зазначається у звіті, не вдалося досягти прогресу в економічній та монетарній політиці. Натомість, багато чого було досягнуто у сфері зовнішньої, безпекової та оборонної політики, яка зараз майже повністю відповідає політиці ЄС: у 2022 році показник узгоджених рішень і декларацій становив 93 %.
Необхідні реформи, яких бракує
Звісно, є ще прогалини, які український уряд має заповнити. Найбільше занепокоєння викликає дотримання прав меншин, що також включає мовну сферу: особливо чутливе питання з огляду на значну присутність російськомовного населення в країні. Як зазначено у звіті, Україна ще не прийняла закон про національні меншини, який би враховував рекомендації, що стосуються законів про державну мову, засоби масової інформації та освіту. За оцінкою Венеційської комісії, консультативного органу Ради Європи, що займається питаннями демократії та прав, чинний закон не забезпечує справедливого балансу між необхідністю зміцнення української мови та імперативом захисту мовних прав національних меншин. Комісія вважає, що необхідно також покращити підтримку ромської громади, розробивши конкретний план дій.
Також відсутній закон про конфіденційність даних, узгоджений з європейськими вимогами, і лише “обмежений прогрес” зафіксований у запобіганні катуванням та гідному поводженні у в’язницях – сфері, в якій необхідні “культурні зміни в органах влади”, а також конкретні заходи для притягнення винних осіб до відповідальності.
Але український уряд рішуче налаштований провести всі необхідні реформи: президент Володимир Зеленський “передбачив“, що Комісія планує наступні законодавчі та інституційні кроки, і привітав це рішення, запевнивши, що “всі необхідні рішення будуть прийняті”.
Віцепрем’єр-міністерка з євроінтеграції Ольга Стефанишина була більш конкретною, прогнозуючи майбутні заходи щодо прозорості та неправомірного впливу на бізнес в одному зі своїх інтерв’ю.
Вирішує Рада
Початок переговорів про вступ, однак, не означає автоматичного вступу до ЄС. Це добре знають Туреччина, Чорногорія та Сербія, які отримали зелене світло для початку переговорів у 2005, 2012 та 2014 роках відповідно, але які сьогодні все ще більш-менш далекі від вступу до ЄС. Або Ісландія, яка зовсім опустила руки, призупинивши процес переговорів у 2013 році після трьох років безрезультатних дискусій. Але в той же час це був би ще один важливий політичний сигнал для виснаженої війною країни, особливо з огляду на надзвичайну швидкість цього процесу. Україна подала свою кандидатуру одразу після російського вторгнення, 28 лютого 2022 року, і менш ніж за два роки вона виконує два кроки: отримання статусу кандидата і початок переговорів, на які зазвичай йдуть десятиліття (у випадку Північної Македонії, наприклад, між першим і другим кроком пройшло 17 років).
27 нинішніх країн-членів ЄС вирішуватимуть, чи приймати рекомендації Комісії, а саме відкриття переговорів з Україною та Молдовою, умовне відкриття переговорів з Боснією і Герцеговиною та надання статусу кандидата Грузії.
Перешкоди, по суті, мають подвійний характер: небажання деяких країн, зокрема Франції, приймати нових членів до проведення радикальної реформи архітектури ЄС, а також можливі вето окремих урядів, зацікавлених у гальмуванні інтеграції України або просто у використанні їхньої згоди як розмінної монети на інших фронтах.
У цьому сенсі головним підозрюваним є Угорщина Віктора Орбана, яка вже відійшла від лінії Комісії щодо війни і може зробити це знову. Щоб з’ясувати це, не доведеться довго чекати: вже за місяць, 14-15 грудня, глави держав та урядів ЄС зберуться в Брюсселі на останню в 2023 році Європейську Раду. Саме від них залежить, чи виконають вони обіцянки, які Єврокомісія дала Україні.
Переклад Катерини Мички