Останню панель Linkiesta Festival 2023 було відкрито поезією членів PEN Ukraine в пам’ять про українську письменницю і поетесу Вікторію Амеліну, європейську жінку року за версією Linkiesta. В 2021 році Вікторія отримала літературну премію Йозефа Конрада за свої прозові твори, стала фіналісткою літературної премії Європейського союзу, а також премії UN Women in Arts (Жінки в мистецтві). В 2021 заснувала літературний фестиваль в маленькому містечку на Донбасі, в українському Нью-Йорку. В 2022 році Амеліна розпочала документувати російське вторгнення в Україну. Серце Вікторії зупинилося 1 липня 2023 року, у віці 37 років в лікарні Мечникова в Дніпрі, за декілька днів до того, її було тяжко поранено внаслідок російського ракетного удару в ресторан в Краматорську на Сході України.
На сцені театру “Франко Паренті” в Мілані, Ярина Груша редакторка Slava Evropi, україномовної сторінки Linkiesta і подруга Вікторії Амеліної виступила з промовою, в якій нагадала, що варто продовжувати справу, яку розпочала Вікторія: захищати, передавати і поглиблювати те, що вона писала і документувала: «Ми мусимо продовжувати говорити про неї, навіть якщо важко робити це в минулому часі. Вікторія Амеліна увійшла в українську літературу в 2014 році після того, як залишила галузь інформатики. Вже в своєму першому романі вона визначила головні теми, про які писатиме: історія України, справедливість, історія жінок. А зараз італійське видавництво цікавиться перекладом другого роману Вікторії».
Ярина Груша додала, що іноді: «Вікторія відчувала необхідність робити конкретні кроки, коли слова втрачали свою силу. Під час пандемії, наприклад, вона займалась постачанням ліків з Америки. Під час повтомастабного вторгнення відвідала Брюсель, де розповідала разом з нобелівською лауреаткою миру Олександрою Матвійчук про воєнні злочини росіян в Україні».
«Віка не лізла за словом в кишеню, — згадує Ярина Груша, — вона допомагала підтримувати дух і йти вперед у важкі моменти. Вона говорила до українських жінок і зібрала їхні свідчення. Коли я побачила документ з її незакінченою роботою, я усвідомила справжні наслідки війни — стирання ключових свідчень для нашої культури, яку постійно перериває Росія. Це наша відповідальність не забути її роботу, пам’ятати історію жінок і продовжувати її роботу для фестивалю у Нью-Йорку. Цього літа фестиваль зібрав кошти аби організувати письменницьку школу для дітей зі східних регіонів в Карпатах. Письменництво допомагає звільнити свої почуття і пережити травми».
Через відео зв’язок до події долучилися також італійський письменник Паоло Джордано: «Вікторія Амеліна була серед перших людей, з якими я говорив через відео зв’язок одразу після вторгнення. Принагідно хочу також публічно подякувати Ярині, яка як перекладачка і автор передає досвід війни і людини, якої вже не існує. На мій погляд, життя розділилось на до і після смерті Вікторії Амеліної. Цей випадок стер кожен рівень, який відділяв мене від конфлікту, тому що з Вікторією у нас була низка спільних знайомих».
Джордано також згадав про свою подорож до України, слідуючи маршрутом Вікторії Амеліної, вбитої під час російської атаки влітку 2023 року: «Моя подорож до України була саме в ім’я Вікторії. Я повторив її шлях. Фактично, перше місце яке я відвідав, коли повернувся до Львова було кладовище, на якому її поховано. Крайньою точкою моєї подорожі було маленьке містечко Нью-Йорк на Донбасі, де Вікторія заснувала свій літературний фестиваль».
Серед гостей панелі була також авторка і політична аналітикиня Катерина Зарембо: «Вікторія була представницею нашого відродження, розстріляного відродження. В української культури забрали спадок, якого більше ніхто не побачить. Попри спілкування в мережі, я особисто не знала Вікторію. Для мене її смерть означає, що знову це зусилля передати українську культуру було перервано Росією, точно так як в 2014 році. Ми українці хочемо жити в мирі, а з іншого боку є народ, який забирає в нас людей, здатних запустити це відродження».
«Дуже важливо, — додав Паоло Джордано, — відкрити знову дискусію щодо української культурної спадщини, яка є конкретним об’єктивом російського вторгнення. Місця культури та історично-культурна спадщина — це визначені цілі Москви. Смерть Вікторії Амеліної — це знак того, що потрібно пам’ятати наскільки знищено культурну спадщину України. Це тема, яка має стати основою інформації щодо цієї війни».
Зустріч, присвячена чоловікам і жінкам інтелектуалам, яких було вбито під час війни в Україні, завершилась церемонією вручення премії для Вікторії Амеліної “Європейська жінка року за версією Linkiesta”, яку отримала з рук головного редактора Linkiesta Крістіана Рокка, подруга Вікторії та представниця українського Pen Ярина Груша.
«Враховуючи вибори в Європі, ми мусимо пам’ятати кожного дня свідчення надані українцями. Ліберальні демократії мусять створити спільний фронт і продовжувати підтримувати Україну», — сказав Карло Корацца, представник Італії в Європейському парламенті. Під час церемонії на сцену піднялась також Клаудія Колла, представниця Європейської комісії на Півночі Італії і керівниця її міланського офісу: «Я б хотіла подякувати Крістіану Рокка за те, що він покликав людей, які так чутливо стали голосом Вікторії Амеліної. Європейські інституції чітко засуджують російське вторгнення і це важливо пам’ятати. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн шість разів відвідала Україну, аби нагадати важливість перспективи її інтеграції в Європейський союз. Мир став однією з цінностей на яких засновано Європейський союз, і це набагато більше ніж просто економічне об’єднання».
Переклад Катерини Коваленко