Під час розмови з Тамарою Поздняковою, засновницею асоціації La Rondine (Ластівка), пані Тамара згадує слова Аскольда Лозинського: «Будуй Україну навколо себе, роби Україну там, де ти є», слова які в певний момент життя дуже її надихнули і продовжують підтримувати й досі. Асоціація була заснована в 2004 році і пані Тамара була її незмінною президенткою, починаючи з дня заснування. Цього року пані Тамара прийняла рішення, що саме цей рік стане останнім на посаді президентки: «До нас прийшла нова команда, 70% якої сформовано з біженців. Вони принесли нове бачення багатьох речей, це молоді дівчата, які продовжують не здаватися».
Одним із найголовніших та найважливіших проєктів асоціації стала українська суботня школа акредитована при МУШ (Міжнародна Українська Школа) і пані Тамара дуже тішиться, що попри труднощі школа продовжує працювати і її відвідують фактично діти всіх сімей-біженців, що залишились в містечку, адже метою асоціації є збереження і розповсюдження рідної мови.
«У нас було приблизно 270 біженців, майже половина з них діти. Одразу до нашої школи прийшло більше 50 дітей. До школи ходять також діти тих, хто вирішив залишитися». Містечко Сан Дона ді П’яве (провінція Венеції), в якому працює асоціація, невелике, тож відповідна кількість біженців і школярів виглядає значущою.
Потрібно зазначити, що кожна українська асоціація добре адаптується до потреб саме власної громади. Наприклад La Rondine, надає транспортні послуги для українських громадян, яким потрібно дістатись до консульства в Мілані, а також консультаційні послуги щодо італійських документів.
Асоціація була дуже активною ще до повномасштабного вторгнення, а зараз до її діяльності додались волонтерство та збір гуманітарної допомоги. Наразі асоціація вже відправила 51 вантажівку до України. Крім того вони постійно співпрацюють з харківським передмістям, якому передали повністю обладнаний гінекологічний кабінет, а також з іншими містами України.
Одним із визначних заходів, про який згадує Тамара — це концерт бандуриста Юрка Фединського, американця за походженням, який оселився під Полтавою, де має свій кобзарський цех і відроджує старовинне мистецтво. А також театральне дійство за мотивами її книги про Голодомор. Це історії розказані родиною пані Тамари про те, що відбувалось в Харківській області під час Голодомору.
Тамара вважає, що саме громадські асоціації повинні займатись питаннями пропаганди, наприклад такими як кейс з російською виставкою про відбудову Маріуполя у місті Модена. Українці в Італії повинні тримати ситуацію на контролі і реагувати, але підтримка консульства чи посольства також є дуже вагомою.
Про це також зазначає Вікторія Шевченко, засновниця асоціації Ucraina CreAttiva APS в Римі. Ця асоціація робить велику ставку на просування української культури. Пані Вікторія вже визначає характерні риси для української громади в Італії, власне творчість і активність, слова зашифровані в назві.
Асоціація була заснована в 2017 році і основною її діяльністю є проведення культурних і мистецьких подій, а також інтеграція в італійське суспільство. Заслуговує великої уваги Міжнародний конкурс дитячого малюнка, який асоціація проводить що два роки за підтримки Посольства України в Італії. «Ми вважаємо, що мистецтво — це один зі шляхів до італійських сердець. Під час першої виставки на тему «Моя Україна» багато дітей присвятили свої малюнки батькам, які захищають Україну. І серед них був семирічний хлопчик, переселенець з Луганська, який намалював поле з українським прапором і заляпав все чорною фарбою. Малюнок мав назву «Біль». Виставки цих дитячих малюнків спонукають італійців ставити запитання, і це ще один додатковий привід розказати про війну в нашій країні», — говорить Вікторія.
Потрібно зазначити, що асоціація має свою школу писанкарства. А разом з нею і бібліотеку на відповідну тематику. «Ми маємо бажання зберегти і поширити нашу школу писанкарства. Ми готові також їздити і проводити майстер-класи. Наразі ми готуємо до другу книжку про писанкарство італійською та українською мовою. Нашою рецензенткою виступає Татьяна Коновал, заслужена майстриня України, біженка з Луганська, яка зараз мешкає в Києві».
Коли йдеться про інтеграцію біженців до італійського суспільства, головна робота лягає на плечі українських асоціацій. Ucraina CreAttiva змогла організувати на території Колізею майстер-класи з живопису. Це був піврічний проєкт, в межах програми «PartcipAzione» за підтримки UNHCR, агенції біженців ООН та InterSOS Italia аби залучити біженців до асоціацій і допомогти їм розпочати своє життя в Італії. Вікторія розповідає, що на такі події приходило понад 70 людей.
Асоціація також підтримує наших митців і проводить захід під назвою Українська палітра Італії. «Це мистецько-культурна подія, яка об’єднує митців українського походження, що живуть в Італії. В першій виставці в 2019 році взяло участь понад 20 художників. Відтоді ми проводимо її щороку, обираючи що разу нову тематику». Такі мистецькі події завжди проходять у співпраці з іншими подіями, наприклад, із зустрічами з письменниками або презентаціями, такими як презентація сюїти нашої композиторки Жанни Станкович «Гоголь в Римі».
На рахунку асоціації також і участь у музично поетичних вечорах присвячених письменниці Вікторії Амеліній. Один з них відбувся якраз в той день, коли Росія бомбардувала Краматорськ і Вікторія отримала поранення несумісні з життям. Для всіх це стало трагедією. Говорячи про низку проведених культурних заходів, Вікторія Шевченко, президентка асоціації, вкотре наголошує наскільки важливо просувати власну культуру і достукатись до сердець і розуму італійців. Наприклад, під час проведення концерту бандуристки перед Різдвом, останнім грали “Щедрик” Леонтовича. Для більшості італійців стало відкриттям, що авторство належить українцю. Це змусило їх відкрити Вікіпедію і почати цікавитись історією написання композиції.
Попри те, що асоціація не займається безпосередньо біженцями, з початком вторгнення кожен долучався до волонтерської діяльності як міг: «Біженці — це важливий ресурс. Серед них є люди, які мають певні навички, здібності і вони є цінними для нас. Наприклад, ми приймали у себе скрипальку та молодого актора з сестрою-піаністкою. Вони додають свіжого повітря в культурне життя Італії», — зазначає Вікторія.
А ще вона мріє відкрити музей української писанки аби виставити колекцію робіт, яка в них назбиралась. Тож сподіваємось, що дуже скоро ми зможемо відвідати український музей писанки в Італії. Крок за кроком українські асоціації та українська громада будують Україну навколо себе і це дає нам сили рухатись вперед і продовжувати боротьбу проти Росії, яка на жаль триває вже майже десять років.