Щойно розпочався 2024 рік, ми підходимо до закінчення другого календарного року з початку повномасштабного російського вторгнення і на жаль вкотре треба знайти слова для ще одного некрологу вбитого Росією українського поета.
Максим Кривцов, позивний “Далі”, поет та активіст Євромайдану, солдат-волонтер від початку російського вторгнення на Схід України у 2014 році. Молодий, красивий, розумний з почуттям гумору та котом, який жив разом з ним у бліндажі. Шостого січня в тому ж бліндажі він записав відео, на якому читав поезію Василя Стуса, засновника української модерної поезії, дисидента, який загинув в російському концентраційному таборі у 1985 році.
Того шостого січня Стусові повинно було виповнитися 86 років, але радянський режим обирав його молоде життя, тому що він був українцем. Сьомого січня, 39 років потому той самий режим обірвав життя тридцятитрьохрічного Максима Кривцова і знову ж тому, що він був українцем. 33 роки тому ми звільнилися від радянського ярма, але вже 10 років боремося з ярмом російським, яке знову нависає на нашій шиї. Разом з Максимом загинув і його кіт, його бліндажний друзяка.
80 українських митців загинуло від рук росіян з початку повномасштабного вторгнення. Цей список постійно оновлюється на сайті Pen Ukraine. Скільки російських митців загинуло в цій війні? Жоден. Скільки російських митців ув’язнені за те, що свою позицію проти війни та проти Путіна? Жоден. Скільки російських митців виходять на площі в європейських містах під свої посольства, щоб взяти на себе відповідальність за те, що робить їхня країна і просити її зупинити геноцид українців? Один? Два?
Українських митців змушують замовкнути російські кулі, російська пропаганда, російські атаки на мирні українські міста.
Якщо Росія виграє цю війну, я сумніваюсь, що російські мисці виступлять проти перемоги, вони вийдуть з неї такими ж переможцями разом з їхньої армією ґвалтівників і злодіїв пральних машин. Вони пристосують і цього разу, вони завжди пристосовувалися.
Український митець не хоче пристосовуватися до окупантського режиму, він протистоїть йому зі зброєю чи пером в руках вже майже дев’яносто років, якщо брати відлік від сталінських чисток у тридцятих роках ХХ століття.
Максим Кривцов щойно опублікував свою збірку “Вірші з бійниці”. На його сторінках в соцмережах позалишалися відео, де він читає свої вірші читачам і своєму котові. Його поезія тягнулася довгою формою в римовану фреску, в маленьку історію розказану в римах про життя навколо за останні місяці.
У червні 2023 року в Україні друком вийшла “Поміж сирен”, майже 500 сторінок за редакцією поета Остапа Сливинського. Двох авторів, з тих які зібрані у збірці, вбила Росія: Вікторію Амеліну та Максима Кривцова, про третього, Бориса Гуменюка, нічого не відомо вже кілька місяців, але й досі лишається якась надія, пише на своїй сторінці у Facebook Остап, прощаючись з Максимом.
Моя стрічка у соцмережах — це суцільне прощання з Максимом Кривцовим, бо що ще залишається живим поетам, як не берегти пам’ять, розповідати, писати і перекладати тих, кого вже нема.