Російське вторгнення в Україну, яке вона почала вже майже два роки тому, нагадало всій Європі наскільки важлива здатність координації, логістичної організації і діалогу між усіма державами на континенті, в таких галузях як оборона і спільна безпека. Російське вторгнення також стало дзвінком, який нагадав про те, наскільки європейські країни несамостійні або ж нездатні озброїтись без допомоги і втручання Сполучених Штатів. Старий Континент покладається на американську парасольку ще з самого початку Холодної війни за рахунок такого механізму як НАТО та іншими способами. В останні десятиліття європейські канцелярії сприймали присутність війська, зброї чи навіть виключно американського фактору стримання як щось само собою зрозуміле.
Дата 24 лютого 2022 року вплинула на Європу, але не зовсім передбачуваним чином: останній раз коли вбивці Владіміра Путіна перейшли кордони української території — анексувавши Крим в 2014 році — Європа відповіла слабенькими санкціями і невпевненими спробами дипломатичного компромісу, втративши одночасно довіру до себе та збільшивши власну залежність від російського газу.
Але за останні два роки європейські країни, попри всі труднощі, змогли об’єднатися у спільний фронт, який реагує, приймає мільйони українських біженців, зменшує поставки російського газу, запроваджує відчутні економічні санкції і обмеження на експорт Москви. А ще, перш за все, навчає українських солдатів і не останнім у цьому списку стоїть запрошення України до вступу у Європейський Союз.
За ці два роки Сполучені Штати також зробили свій внесок разом з Європейським союзом в наданні військової та економічної допомоги, координації та навчанні солдат, в політичній підтримці української справи. Майже завжди вони робили це в порівняно більшому масштабі. Але враховуючи заплановані на 5 листопада президентські вибори, не відомо чи Вашингтон дотримуватиметься такого ж самого підходу, щонайменше у випадку нового обрання Дональда Трампа (але можливо також і в разі переобрання Джо Байдена).
«Європейські лідери повинні готуватись до того, що можливо через рік на чолі Сполучених Штатів знову буде Трамп. Той самий, який під час своєї кампанії на республіканських праймеріз обмовився, що у випадку свого переобрання вестиме переговори з російським президентом Владіміром Путіним аби зупинити війну в Україні за “24 години”, і вимагатиме відшкодування від Європи за використані боєприпаси», зазначено в статті видання Foreign Affairs написаної такими визначними авторами як Аранча Гонзалез Лая колишня міністерка закордонних справ Іспанії, Каміль Гранд, колишній додатковий генеральний секретар НАТО, Катаржина Пісарська, президентка Безпекового форуму у Варшаві, Наталі Точчі, директорка Інституту міжнародних справ, Гунтрам Вольф директор Німецької Ради закордонних справ. В своєму довгому аналізі 5 авторів намагаються визначити європейський алгоритм дій аби пасивно не стати жертвами наслідків зміни напрямку і цінностей Білого Дому.
Потрібно зазначити, що вже весь світ розуміє негативне ставлення Трампа до НАТО, тож після своєї перемоги він намагатиметься послабити багатосторонню співпрацю в усіх галузях — від навколишнього середовища до економіки, від оборони до всього іншого. У випадку перемоги Трампа, вище перелічені фактори лише грають на руку такому диктатору як Путін, який не дочекається моменту аби випробувати на міцність трансатлантичний альянс, можливо спробувавши новий наступ на Балтійські країни. Важливо не забувати просту істину, яка полягає в тому, що незалежно від того як розвиватиметься війна в Україні, Росія залишатиметься загрозою для безпеки Європи в тому числі і в майбутній перспективі.
«Другий мандат Трампа може погіршити ту політичну нестабільність, з якою Європа вже ледь справляється», — написано в матеріалі. «Тож завдання Європи запровадити конкретні заходи аби зміцнити власну безпеку та економіку. Європейський союз також мусить впоратися з інституційними слабкостями, які обмежують його політику у світі сповненому конфліктами. Якщо коротко, то Європа повинна зробити своє майбутнє “трамповитривалим”. Континент зміг витримати перші чотири роки його президентства, але наступні чотири можуть стати ще більш складними».
В певній мірі під час першого президентського мандату Трампа були також і позитивні зрушення, як би не було важко в це повірити. Він навчив, або краще, змусив Європу бути самостійною, уявити майбутнє, в якому вона не може більше розраховувати на американську парасольку. Але це не означає, що Європа вже в змозі обійтись без неї. Це можна зрозуміти, повертаючись знову до прикладу з українською ситуацією: військова допомога Європейського союзу Україні — приблизно половина американської, і якщо Трамп вирішить більше не допомагати, для Європи буде практично неможливо це компенсувати.
Ризик все більш ізольованого Вашингтона має ширші горизонти, аніж війна в східній Європі. Перш за все тому що участь Сполучених Штатів в галузях безпеки та оборони не вимірюється виключно фізичною присутністю військових та збройних комплексів на території, а стосується також і діяльності з розвідки, служби безпеки, спостереження, стратегічного повітряного перевезення і так далі, окрім захисту наданого за рахунок ядерного стримування. Але галузі оборони та безпеки наразі не єдині, де присутність Сполучених Штатів є вкрай необхідною для європейських держав.
Саме тому Європа повинна захистити себе, передбачити і випередити можливі негативні наслідки виборів 5 листопада. Згідно з тим, що написали автори аналізу у виданні Foreign Affairs, терміново «європейські лідери повинні вирішити як збільшити виробництво і забезпечення військовим спорядженням для підтримки України», а отже мова йде про виробництво боєприпасів та іншої зброї необхідної Києву. Але насправді, навіть якщо б не було термінової необхідності для забезпечення України, Європа все одно повинна збільшити виробництво зброї та боєприпасів, тому що війська європейських держав повинні відновити і оновити свої запаси і заповнити нестачу, спричинену двома роками війни.
Крім цього варто прописати і заходи на довгостроковий період: «Для гарантії ефективності пророблених зусиль на довгий термін, європейці мусять покращити своє логістичне планування і формування військ, збільшити арсенал критичних стратегічних інструментів таких як дрони чи супутники, розвинути інформатичні здібності та повітряне перевезення», — також зазначається в матеріалі.
Для всіх цих змін потрібен час. Тож вже сьогодні необхідно аби Європа почала планувати завчасно. Очікування результатів американських виборів може бути небезпечним, ба більше може це взагалі не варіант. Не треба забувати, що для прийняття таких рішень та для їхньої імплементації, принаймні всередині Європейського союзу процеси погодження повинні стати простими та лінійними. Це все має бути визначено за рахунок деяких інституційних реформ, наприклад, відміна одноголосного голосування в деяких питаннях економічної безпеки на користь простої більшості, або ж заснування комітету з економічної безпеки, до якого ввійдуть економісти та експерти з безпеки інституцій ЄС та держав-членів.
Але можливо найбільший ризик, який Трамп ставить перед Європою, стосується її цінностей, починаючи з багатополярності, уваги до навколишнього середовища, правової держави, демократії.
«Своєю риторикою Трамп знецінює ці принципи на очах громадської думки», — написано в Foreign Affairs. «Європа повинна починати готуватись аби витримати внутрішній тиск, готуючись краще захищати правову державу в межах своїх кордонів». Але було б корисно і мати певний вплив на своїх сусідів. «Європейський союз повинен також просувати демократію серед своїх сусідів, використовуючи найбільш ефективний інструмент, який він має: розширення Європейського союзу. Попередні цикли розширення показали, що сам процес вступу до Європейського союзу надає йому значний вплив для трансформації управління та політичної культури країн, які вступатимуть», — зазначено також в матеріалі.
Навіть якщо Трамп не виграє вибори в листопаді, у Європи все одно буде багато роботи, зокрема вибори Європейського парламенту, заплановані на червень, з цієї перспективи перетворюються на можливість. «Політичні партії, завершують п’ять авторів статті, мають обговорити ключові стратегічні рішення, а захист демократії та інституційна реформа Європейського союзу повинні стати фундаментальною частиною їх публічних виступів. Меседж Європейського союзу під час його виборчої кампанії повинен стати сильною противагою ізоляційній і антидемократичній риториці, яка може надійти від Трампа».
Переклад Катерини Коваленко