Два роки потомуЄвропа неготова протистояти російському вторгненню

Президент України Володимир Зеленський дав ексклюзивне інтерв’ю Джан Марко Кіоччі, головному редактору випуску телевізійних новин на телеканалі RAI1, в якому розповів про результати контрнаступу. Найбільше досягнення контрнаступу — це Україна, яка вже два роки стримує російську агресію.

(La Presse)

Президент України Володимир Зеленський дав ексклюзивне інтерв’ю Джон Марко Кіоччі, головному редактору випуску телевізійних новин на телеканалі RAI1, в якому розповів про результати контрнаступу. Найбільше досягнення контрнаступу — це Україна, яка вже два роки стримує російську агресію.  

Ми наближаємося до другої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Багато італійських ЗМІ вже не говорять про війну в Україні, або ж говорять тоді, коли в Україні трапляється дійсно щось важливе. До категорії “щось важливе” більше не відноситься бомбардування мирних міст, адже російська жорстокість — це вже не новина. “Щось важливе” — це конфлікт існуючий чи неіснуючий між Зеленським та Залужним, фотографія Залужного з українським солдатом на фоні портрета Бандери, віднайдена десь у плетиві соцмереж. Зрештою, ми живемо у 2024 році і переходи за ліком, скандали та перегляди в інтернеті вартують більше, ніж людське життя.  

Головні італійські новини вирішили згадати про другу річницю повномасштабного вторгнення, організувавши ексклюзивне інтерв’ю з президентом України Володимиром Зеленським.  

Зеленський, який прийшов в політику із шоу-бізнесу, прекрасно знає, що таке зійти з перших на останні шпальти газет, але незважаючи на падіння у світових медіа уваги до війни в Україні, він щодня продовжує робити свою справу. На питання головного редактора Джон Марко Кіоччі, чи втомився він чи ні, Зеленський відповів: “Ні. Я — українець. Я люблю свою країну”. 

Кіоччі спитав Зеленського, як виглядає Україна сьогодні, президент відповів, що Україна сьогодні ближче до Європи, оснащена західним озброєнням, має сильну армію, але й іноді Україна виглядає втомленою і незадоволеною.   

Від себе я б додала, що Україна сьогодні продовжує існувати як держава і Кіоччі приїхав взяти інтерв’ю у Зеленського до Києва в офіс президента, а не до якоїсь європейської столиці, де президент переховується, бо Україну окупувала Росія. Україна існує, Україна відбивається і у нас навіть з’явився час для чогось іншого, як от обговорювати конфлікт між Зеленським і Залужним. Все це можна зарахувати також і до досягнень контрнаступу, який багато хто вважає провальним.    

Про контрнаступ записав і Кіоччі, на що Зеленський відповів: “У нас були перемоги особливо на морі, ми змогли підірвати спокій російського флоту та побудувати коридор для вивезення нашого зерна” — це речі, про які ми не могли навіть мріяти декілька місяців тому.   

Зеленський щиро подякував італійським лідерам Маріо Драґі та Джорджії Мелоні за постійну підтримку України. На питання про мир, про який так часто говорять італійці, Зеленський відповів, що українці перший народ в черзі, який прагне миру, додавши, що Україна також і перша країна на шляху до завоювання Європи Росією і якщо Росія завдасть удару, Європа сьогодні не виглядає досить впевненою аби відбити його. Російська загроза — це конкретна загроза і її не треба недооцінювати.      

Кіоччі спитав Зеленського про майбутнє його дітей, України та його власне майбутнє: “Майбутнє України — сьогодні. Майбутнє України — завтра. Маленька перемога тут, маленька перемога там”, відповів президент. Власне у цій фразі президента і закладена квінтесенція життя українців сьогодні, адже саме маленькі перемоги допомагають українцям йти вперед. “Але одне можу сказати про майбутнє України: це буде європейська держава, яка ніколи не стане частиною російської імперії”, — додав Зеленський.  

В ці дні всі ми, українці і не тільки українці, думаємо про лютий 2022 року і кожен з нас згадує про те, що відчув одразу після звуків вибухів перших бомб. Головний редактор TG1 спитав і Зеленського про лютий 2022 року, той згадав про шок.  

Навіть якщо війна зійшла з перших шпальт європейських газет, українці продовжують жити й досі в тому довгому лютому 2022, який триває вже два роки, і продовжують нагадувати про війну європейській публіці, не тільки тому, що нам й досі болить, а тому що війна може перейти європейський кордон і поцілити у саме серце Європи.  

Leggi spesso Linkiesta?

X

Registrati alle nostre newsletter per rimanere sempre aggiornato sulle nostre notizie.

Iscriviti alla Newsletter