Боротьба за ЄвропуТільки перемога України може гарантувати сталий мир (і в Європі також)

На зустрічі в Польському інституті в Римі українські експерти проаналізували перспективи на фронті, закликаючи до військової допомоги, посилення санкцій проти Кремля та конфіскації російських активів на Заході

Unsplash

Лише конкретна перемога України може гарантувати стійкий мир в Європі. Віддати Донбас і Крим Росії в обмін на припинення бойових дій, як це уявляє собі Дональд Трамп у своєму не такому вже й таємному сюрреалістичному плані, — це неприйнятне рішення, яке може стати чи не найгіршим геополітичним сигналом. 

У кращому випадку диктатор Владімір Путін використає припинення бойових дій для того, щоб через декілька місяців мобілізувати ще більше солдатів та підготувати озброєння для фінального наступу на Київ, який може встановити прямий чи непрямий контроль над столицею України. У гіршому випадку Росія безперешкодно продовжить свою експансіоністську політику, атакуючи інші європейські країни: Молдову, Естонію, Латвію, Литву та Польщу. Цей список довгий, як й  імперіалістичні амбіції Путіна, який ніколи не приховував, що хоче повернути залізну завісу, яка впала разом з Берлінською стіною в 1989 році. 

Яким би не був цей стійкий мир, його потрібно спрямувати на досягнення трьох цілей: інтеграцію України до Європейського Союзу, гарантію довгострокової безпеки в рамках НАТО і конфіскацію російських активів, які б допомогли переозброїти і відновити Україну, зруйновану двома роками війни. Це найсильніший меседж, який надійшов від зустрічі за зачиненими дверима, організованої посольствами Польщі та України в Римі у співпраці з Італійською федерацією з прав людини та Європейською радою з міжнародних відносин. За цим круглим столом, в якому взяла участь Linkiesta, вислухали низку українських експертів, які озвучили теперішню ситуацію на фронті та обговорили перспективу миру, дійсно стійкою в довгостроковій перспективі.

«Російське вторгнення в Україну – це суперечливе питання в Європі, так само, як і економічна, міграційна та пандемічна кризи останніх років. Шведи та поляки не поділяють переконань італійців та греків. Лише 10% європейців вважають, що Україна може перемогти. Лише 29% вважають, що ЄС відіграє позитивну роль у війні. 27% взагалі вважають, що роль ЄС негативна. Найбільш тривожним фактом є те, що 44% європейців це питання взагалі не цікавить. Ми, європейці, звикли багато говорити про свою точку зору, але ми зрідка ототожнюємо себе з українцями, які чинять опір і не здаються», – пояснює Тереза Корателла з Європейської ради з міжнародних відносин.

«У 2014 році, коли почалася перша фаза війни, ворогом українців була лише Росія. Але за останні роки Кремль зміцнив мережу зв’язків за рахунок інших диктатур світу, від яких отримує озброєння в обхід західних санкцій: від іранських дронів-камікадзе до ракет з Північної Кореї. Саме тому так важливо зміцнювати і збільшувати західні санкції для блокування поставок до Росії, в тому числі через треті країни. Без тих мікросхем і компонентів Росія не змогла б продовжувати атакувати критично важливу інфраструктуру України. Ми бачимо наполегливість Росії в безперервних атаках Харкова, спрямованих на те, щоб унеможливити життя в місті. Військові витрати країни агресора у 2024 році на 70% вищі, ніж у 2023 році, і цього не можна недооцінювати.  Країни Великої сімки і НАТО повинні надати Україні принаймні стільки ж зброї, скільки отримує Москва, для здійснення своїх атак, бо інакше боротьба буде нерівною. Зокрема, на даний момент необхідні два елементи: домінування в повітряному просторі, яке можуть гарантувати лише західні літаки, і розвідка для передбачення російських повітряних атак», – пояснює Ганна Гопко, членкиня правління та співзасновниця Міжнародного центру української перемоги, президентка Мережі захисту національних інтересів “АНТС”, експертка з адвокації, російського експансіонізму та гібридної війни.

Подорожуючи останніми місяцями різними містами світу, щоб сколихнути міжнародну громадську думку, Гопко пояснила, що помітила два різних погляди на можливе закінчення російського вторгнення. Багато країн наполягають на швидких переговорах з Москвою, тому що, на їхню думку, немає сенсу воювати за Україну, адже і так у світі існує багато воєн, про які треба думати. Інше бачення полягає в розумінні того, що без перемоги України не буде сталого миру. Єдиний спосіб протистояти російському імперіалізму і водночас гарантувати європейську безпеку – це якнайшвидший вступ України до НАТО. Гопко заявила, що за місяць Україна надішле зібрану документацію про російські військові злочини до Парижа, щоб депортацію тисяч українських неповнолітніх до Росії визнали геноцидом.

«На жаль, ми не можемо дозволити собі розкіш чекати результатів виборів у США і сподіватися на кращого кандидата для нашої долі, тому що вирішальний момент наступить в найближчі два місяці, і мова йдеться про наше виживання. Незважаючи на труднощі, бойовий дух високий: 88% українців вірять у перемогу України. Це протилежна думка багатьом європейцям. Але впевненість українців не є наслідком наївності чи нездатності дивитися на реальність, а результатом довіри, здобутої збройними силами протягом багатьох років. Українці думають, що вони можуть перемогти, тому що вони довели, що можуть протистояти російській армії, яка спочатку здавалася нездоланною, і навіть відвоювати території, що значно перевершило очікування Заходу», пояснює Альона Гетьманчук, засновниця та директорка Центру “Нова Європа”, яка звернулася до італійського уряду із закликом наполягати на якнайшвидшому наданні Україні адекватної протиповітряної оборони на зустрічах Великої сімки. «Якщо ми продовжимо відтягувати перемогу України через брак західної допомоги, це також подовжить терміни відбудови та домовленості, які вже уклали італійські компанії щодо інвестицій в нашу країну».

Потреби 2022 року відрізняються від потреб 2024 року, оскільки характер бойових дій також змінився. ЄС вдосконалює свою військову промисловість, але не встигає за потребами України. «Саме тому конфіскація російських активів на Заході має вирішальне значення: Канада була найбільш активною в цьому питанні, і, на думку кількох японських юристів, конфіскація може бути здійснена, але для того, щоб вона була ефективною, вона повинна бути проведена спільно країнами Великої сімки. Україні ці гроші потрібні якнайшвидше, щоб поповнити свою оборону, необхідно чітко прописати механізм надходження коштів в українську державну скарбницю і не допустити, щоб країна стала ще більш заборгованою через випуск облігацій, які лише сповільнять цей процес», пояснює Олена Галушка, голова правління та співзасновниця Міжнародного центру української перемоги, а також членкиня правління Всеукраїнської громадської організації “Центр протидії корупції”.

«Санкції за порушення Росією цінових обмежень є позитивними, але їх потрібно посилити, тому що Москва все ще отримує мільярди рублів від продажу нафти, фінансуючи свої атаки. Найефективніший спосіб вдарити по Кремлю – це поступово посилювати санкції, пов’язуючи їх з пошкодженням нашої енергетичної інфраструктури. Росія більше не атакувала б наші електростанції чи дамби, якби розуміла, що з кожною атакою вона буде експоненціально збільшувати податки на свій експорт. Російські дії на українській атомній електростанції в Запоріжжі є безпрецедентними і повинні бути покарані санкціями. Диктаторам по всьому світу необхідно дати зрозуміти, що неможливо порушувати міжнародне право».

Демографічний фактор не грає на користь України, оскільки мільйони громадян покинули країну та стратегічні міста, такі як Харків, Дніпро та Одеса – місця, які не окуповані кремлівськими військами, але де вже нелегко жити, працювати, пересуватися через постійні обстріли. Ще гіршою є ситуація на окупованих територіях – ще одна форма війни, яка ведеться не між солдатами, а між окупантами та громадянами, яким, коли їх не катують і не вбивають, доводиться страждати від справжнього промивання мізків, особливо в школі, де діти навчаються за підручниками, в яких українська ідентичність та історія спотворені на основі русофільського наративу. Цей аспект не можна недооцінювати, щоб по-справжньому зрозуміти українську ментальність щодо війни: віддати окуповані території означало б приректи своїх співвітчизників на майбутнє, подібне до того, яке було за часів Радянського Союзу.

А тим, хто пропонує віддати Донбас і Крим в обмін на припинення вогню, Гопко відповідає: «Напередодні Другої світової війни люди говорили: “Хто захоче помирати за Гданськ?”, ніби війна стосувалася лише Німеччини та Польщі. Потім це вторгнення призвело до експансії війни на всі інші європейці території. Для України це те саме. Скажіть, яка європейська країна була б готова до кібератаки на свою енергетичну інфраструктуру або до російської терористичної тактики? План Трампа або подібна пропозиція Папи Римського сході як дві краплі води з Мінськ 1 і 2, коли світ закликав до перемир’я з Росією. Як ми можемо досягти миру з країною, яка вчинила геноцид, яка окупувала нашу землю протягом десяти років, і з таким диктатором, як Путін, який зараз має ордер на арешт від Європейського суду з прав людини», – підкреслює Гопко. Крім того, українці провели понад двісті дипломатичних зустрічей з Росією з метою досягнення домовленості, але всі вони провалилися за бажанням Кремля.

Переклад Катерини Мички

Le newsletter de Linkiesta

X

Un altro formidabile modo di approfondire l’attualità politica, economica, culturale italiana e internazionale.

Iscriviti alle newsletter