Slava Evropi використовує європеїзовану назву Грузії — Георгія або Сакартвело.
Призначення колишньої прем’єр-міністерки Естонії Каї Каллас на посаду нової Високої представниці із закордонних справ і політики безпеки ЄС (HRVP, High Representative / Vice President), поза сумнівом, є переконливою демонстрацією того, що протистояння повномасштабному вторгненню Росії в Україну є головним пріоритетом для ЄС.
У Георгії, одній з ключових країн Східного партнерства, яка стала першою жертвою російської агресії в 2008 році, Каллас доведеться боротися зі зростаючим впливом Росії та перетворенням Георгії на васала Москви всупереч волі її народу.
Політична перемога Росії в Георгії, яка зараз здається реальнішою попри загальну думку, стане болючою втратою в інтересах ЄС і трагедією для георгійського народу, який послідовно і рішуче висловлював свої європейські переконання. Новій Високій представниці доведеться особисто зосередитися не лише на тому, як запобігти цій катастрофі, але й на тому, як відновити сильний політичний контроль над бюрократією Європейської служби зовнішніх справ (EEAS, European External Action Service), яка часто виступала ключовим фасилітатором російського впливу в Георгії.
Ставки занадто високі: якщо перетворення Георгії на російського сателіта стане саме собою катастрофою, нездатність допомогти герогійському народу зупинити це падіння в небуття зробить марними і зусилля ЄС на шляху до залучення прозахідної Вірменії.
Немає жодних сумнівів, що закон про «іноземних агентів», який нещодавно ухвалила в Георгії правляча партія Грузинська мрія – це копія диктаторського російського законодавства, яке режим Путіна використовував для ліквідації громадянського суспільства в Росії, – грає на руку Кремлю. Російські лідери, в тому числі сам Владімір Путін, широко підтримали закон, якого домагалася правляча партія Грузинська мрія, незважаючи на критику з боку Заходу. Незважаючи на це, і попри те, що Грузинська мрія переступала одну червону лінію за іншою, Європейська служба зовнішніх справ – інституція, якою керуватиме Каллас, наполягала на business as usual з ляльководом Грузинської мрії, олігархом Бідзіною Іванішвілі та його поплічниками якомога довше, сприяючи тим самим демократичному занепаду Георії та її дрейфу в бік Росії.
Західні столиці, а особливо Брюссель, впевнені в тому що, якщо на Іванішвілі та його маріонеток не будуть накладені санкції , це призведе до найгірших наслідків не лише для Георгії, але й для інтересів ЄС: практично всі георгійські організації громадянського суспільства, які відмовилися від акредитації в реєстрі у стилі Кремля, ризикують неминучим закриттям. У своєму анти-західному маніфесті 29 квітня сам Іванішвілі оголосив проведення масштабних репресій, які, безумовно, включатимуть масові переслідування, арешти і навіть насильство.
Георгійські організації зі спостереження за виборами будуть без сумніву ліквідовані, що обмежить значення міжнародного моніторингу майбутніх жовтневих виборів, та поставить самі вибори під загрозу.
«Білорусизація» Георгії, з її остаточним перетворенням на васала Кремля, на цьому не зупиниться. Насправді, режим Іванішвілі вже давно користується тактиками з кремлівської методички, зокрема використання груп бандитів (переважно бойовиків), часто змішаних з поліцією, які нападають на дисидентів і жорстоко їх б’ють, навіть поблизу їхніх домівок і на очах у їхніх дітей.
Як могла статися така трагедія? Хіба Георгія не повинна була бути в перших рядах Східного партнерства? Багато хто з нас роками остерігався втягнення Георгії в орбіту Кремля, що тісно пов’язане з занепадом демократії. Такі побоювання бюрократи часто ігнорували на різних рівнях. Звіт Спеціального радника ЄС з питань конституційної та правової реформи Томаса Гаммарберга за 2013 рік не зважав і навіть заперечував розвиток вибіркового правосуддя в уряді Грузинської мрії і був надзвичайно шкідливим у той час, коли можна було б зробити більше.
Занадто багато хто відвів погляд в інший бік, прагнучи оголосити свою роботу «успішною». У 2016 році на зустрічі з групою депутатів Європарламенту під час їхнього візиту до Георгії тодішній посол ЄС в Георгії Янош Герман не звернув відповідної уваги на проросійські симпатії Іванішвілі, захистивши його дії та наміри і попросивши депутатів не називати Іванішвілі олігархом. Натомість, за його словами, Іванішвілі варто було б називати «просвітленим патріотичним магнатом». Він також захищав суперечливий закон, який Грузинська мрія використала для захоплення тодішнього незалежного і дуже шанованого Конституційного суду Георгії. На жаль, це лише один, але, безумовно, не єдиний приклад того, як невігластво дозволило Георгії поступово котитися до катастрофи.
Нашою метою і метою георгійського народу сьогодні є не допустити цього і уникнути остаточної швидкої, але неминучої «білорусизації» Георгії. Ми віримо, що це саме те, чого прагне Кая Каллас. Для того, щоб це сталося, необхідно негайно використати легітимну владу Заходу і, зокрема, Європейського Союзу, і повернути сильний політичний контроль на найвищому рівні над георгійським питанням у Брюсселі. Не варто покладати відповідальність лише на тих, хто своїм тиском привів Георгію в лапи Кремля, йдеться радше не про прагматизм, а про ризик отримати набагато більші проблеми.
У той час як США запровадили обмеження на в’їзд для цих осіб та їхніх родин, відмова від такого обмеження є прямим заохоченням для ще більших фанатиків Грузинської мрії. Це правда, що Угорщина намагатиметься блокувати подібні санкції, але, як засвідчив епізод з російськими санкціями, Євросоюз може уникнути того, щоб стати заручником угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана, тоді як Єврокомісія має у своєму розпорядженні цілий ряд виконавчих засобів. Ставки просто занадто високі, і, як показали численні попередні випадки, бездіяльність – це жахлива політика.
Георгійський народ довів свою рішучість, ненасильницьку дисципліну, відданість європейським ідеалам і опір тиранічному впливу Кремля. Настав час для європейських дій у відповідь, щоб захистити демократію та верховенство права і дозволити Георгії залишитися кандидатом на членство в ЄС.
Георгій Канделакі – колишній депутат парламенту Георгії та керівник проєктів Лабораторії дослідження радянського минулого (Sovlab, Soviet Past Research Laboratory), аналітичного центру, який займається дослідженням тоталітарного минулого Георгії та протидією інструменталізації історії російською дезінформацією.
Гуннар Хокмарк – президент Стокгольмського форуму вільного світу (Stockholm Free World Forum) та колишній член Європейського парламенту
(Опубліковано у співпраці з Voxeurop)
Переклад Катерини Мички