Парламентські вибори в Австрії, що відбудуться 29 вересня, викликають занепокоєння Брюсселя, оскільки можуть посилити євроскептичну та проросійську вісь в інституціях ЄС. Десятки опитувань, проведених починаючи з квітня 2023 року, продемонстрували, що Австрійська партія свободи (FPÖ) лідирує у рейтингу електоральних симпатій, що наближає ультраправу популістську політичну силу до участі в наступній виконавчій владі.
Опитування, проведене наприкінці червня компанією Ogm Research Communication, показало, що FPÖ має 27%, Австрійська народна партія (ÖVP) — 24%, Cоціал-демократи (SPÖ) — 21%, Зелені — 11%, Ліберальна партія NEOS — 8%, а Пивна партія, протестний рух проти партійної системи, — 5 %.
Радикальні праві не мають достатньої кількості голосів для самостійного управління країною, але можуть знайти цінного союзника в ÖVP, правоцентристській партії, яка виражає інтереси нинішнього канцлера Карла Нехаммера. Канцлер виключив можливу співпрацю з нинішнім лідером FPÖ Гербертом Кіклем, відомим своїми екстремістськими позиціями, але не зачинив повністю двері для радикальних правих. Єдиною альтернативою може стати велика коаліція між ÖVP, Соціал-демократами і, можливо, Зеленими, але це рішення парадоксальним чином ризикує ще більше посилити FPÖ.
Радикальна права партія є константою австрійського політичного ландшафту і користується стійким електоральним консенсусом з 1990 року. За останні п’ятнадцять років вона жодного разу не опускалася нижче 16% голосів на парламентських виборах, а в 2017 році досягла 26% голосів, сягнувши історичного рекорду у 26,9%, досягнутого у 1999 році за часів правління Георга Гайдера. Її передвиборча програма, як нагадує Euractiv, співзвучна з програмами інших популістських та євроскептичних партій на Старому континенті: тверда лінія проти імміграції та ісламу, обіцянка зменшити втручання Брюсселя у внутрішні справи, критика західної військової допомоги, наданої Україні, визнання поваги до Росії Володимира Путіна.
Виконавча влада на чолі з FPÖ могла б посилити екстремістську та проросійську вісь у Брюсселі, де прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан неодноразово вставляв палиці в колеса планам ЄС щодо санкцій проти Росії та підтримки Києва. Кікль орієнтує свою партію на позиції, висловлені Будапештом, і FPÖ є членом Патріотів, правої радикальної єврогрупи на чолі з Орбаном, до якої входять партія Лега Маттео Сальвіні та Національне об’єднання Марін Ле Пен. Партія вважає, що вона єдина, хто захищає австрійський нейтралітет, нав’язаний Радянським Союзом у Конституції, ухваленій у 1955 році, як передумову відновлення незалежності Відня після окупації після Другої світової війни, і використовує цей фіговий листок для атаки всіх європейських пропозицій, які йдуть проти інтересів Москви.
Кікль заявив, як повідомляє Politico, що «Угорщина — це приклад для наслідування» і що за уряду FPÖ «Австрія перетвориться на фортецю» і що «більше не будуть прийматися заяви про надання притулку», і оголосив, що він склав «список розшуку» з іменами міністрів, відповідальних за політику, яку проводив Відень під час пандемії Covid-19. Локдауни та обмежувальні заходи під час пандемії — це, насправді, ті самі інструменти, які дозволили FPÖ знову набути популярності після тривалого періоду кризи, позначеного скандалами та розколами. Колишній лідер FPÖ Гайнц Крістіан Штрахе фактично був причетний до скандалу Ibiza-гейт у 2019 році, події, яка розвалила коаліційний уряд між FPÖ та правлячою ÖVP.
Радикальні праві виступали проти пандемічних обмежень, яких прагнула виконавча влада, і висловлювали скептицизм щодо вакцин, зумівши зіграти на страхах і невдоволенні частини населення. На користь FPÖ також зіграло різке збільшення кількості заявок про надання притулку в Австрії, яка перевищила 111 000 у 2022 році, зростання інфляції та ціни на природний газ, яка в першій половині 2023 року зросла на 103% порівняно з тим же періодом попереднього року.
Всі ці фактори зіграли не на користь правлячої виконавчої влади, сформованої коаліцією між ÖVP і Зеленими, тоді як радикальні праві, вочевидь, змогли донести свої ідеї до своїх виборців і завоювати нових. Чого з різних причин не вдалося зробити ÖVP та Соціал-демократам.
Правоцентристи відчули на собі наслідки відставки молодого лідера партії та колишнього канцлера Себастьяна Курца, дуже харизматичної фігури, яка дозволила руху перемогти на двох виборах поспіль. Курца звинуватили в корупції, і наприкінці 2021 року він подав у відставку з усіх посад, які обіймав в ÖVP. Соціал-демократи, з іншого боку, користуються значною електоральною підтримкою, але, схоже, не мають необхідних для перемоги сил і потерпають від більш загальної кризи прогресивних рухів у Європі. Можливий лівий альянс, включаючи Зелених і NEOS, все одно не матиме достатньої кількості голосів, щоб увійти до уряду. Криза і недієздатність двох історичних австрійських партій у поєднанні зі значним падінням, що спостерігається у Зелених, залишили відкрите поле для проникнення FPÖ, що ставить під загрозу політичну ситуацію в країні в найближчому майбутньому.
Переклад Катерини Мички