Табір зібрав у горах переможців та номінантів конкурсу есеїв від НЛФ. 20 учасників було обрано журі із понад 50-ти отриманих робіт учнів 9-11 класів. Переможці отримали не лише можливість відвідати табір, а й гранти на освітні курси та проєкти за власним вибором. Нью-Йоркський літературний фестиваль разом з Видавництвом Старого Лева вручили сертифікати на придбання книг учасникам конкурсу, які не потрапили до табору. Головним партнером заходу стала організація “Ініціативна молодь українського Нью-Йорка”, а фінансову підтримку забезпечив Міжнародний фонд “Відродження”.
“Деокупація майбутнього” — фокус-тема цього конкурсу есеїв. Співорганізаторка фестивалю та голова ГО “Ініціативна молодь Українського Нью-Йорка”, Христина Шевченко, пояснює, що гасло придумала саме львівська письменниця. Подія, яку планували провести восени 2022 року, не відбулася через повномасштабне вторгнення, тому бажанням організаторів було заохотити молодь поміркувати саме над цією темою у своїх текстах.
“Для нас найважливіше на таких заходах — це створити простір довіри та взаємопідтримки, дати підліткам можливість відчути себе трохи більш удома завдяки людям, з якими вони проводять ці кілька днів у горах, навіть якщо їхній справжній дім далеко, зруйнований росіянами. Розповісти їм про Віку і все, що вона робила і що планувала зробити для Донеччини. Лектори NYCamp завжди представляють дуже різні творчі професії, щоб учасники могли дізнатися максимум корисного для себе, мали можливість менторської підтримки від них і просто могли запитати у лекторів будь-що, що їх цікавить.” — розповідає Оля Русіна, одна з кураторок табору.
NYCamp 2024 включав лекції та майстер-класи з письменницької та акторської майстерності, музики і художньої терапії. Цьогорічними лекторками та лекторами стали: письменниця і художниця Катерина Міхаліцина, музикант, митець і засновник проєкту “Пиріг і Батіг” Мар’ян Пиріг, кінорежисерка і сценаристка Марина Степанська, дослідник Музею воєнного дитинства та куратор майстерні документального театру «Озимі» Андрій Борутя, культурна менеджерка і програмна директорка Lviv Bookforum Софія Челяк.
Протягом кемпу підлітки ділилися історіями та спогадами про «місця сили і натхнення» своїх рідних міст, аналізували стереотипи щодо сходу України та говорили про майбутнє.
Єлизавета, одна з учасниць табору, залишила теплий відгук про свій досвід: “Це був мій перший NYCamp, але цей досвід був просто неймовірним!
Насамперед, це люди – діти, лектори, організатори. Ми провели разом зовсім небагато часу, але зблизилися так, ніби знали одне одного все життя. Пан Мар’ян вразив своїми чарівними піснями на вірші українських поетів, а пані Марина розмовляла та малювала з нами квітами, олівцями, гуашшю, усім, чим тільки забажаємо, і малювати не тільки пензликами, а й руками.
З пані Софією та паном Андрієм ми багато дискутували, зокрема про стереотипи щодо Донеччини, як ми бачимо свої міста, чи дійсно Донеччина асоціюється лише з шахтарями та бандитами, тощо. А ще ми зустрілися з Пані Мариною. Вона поділилася з нами основами акторської майстерності, яких не навчать на жодних курсах.
Усі ці люди неймовірно підтримували нас протягом усього кемпу, довозволяли нам ділитись своїми історіями та ділились самі. Вони дали можливість кожному з нас проявити себе як особистість.”
Також табір став можливістю для підлітків знайти нових друзів, особливо для тих, хто через війну залишив свої домівки. “У нас всіх була одна проблема — ми не вдома. Цей кемп був можливістю відволіктись від своїх звичайних думок, відпочити від свого звичайного життя. Він був можливістю соціалізувати, а у більшості була з цим проблема, бо ми всі розкидані по Україні. З кожним набутим роком знайти компанію друзів стає все складніше і складніше. Те що ми всі з Донецької області зіграло неабияку роль в нашому спілкуванні, бо ті люди не відчувалися такими вже й незнайомими.” — ділиться Тимофій, ще один учасник табору.
Ще одним важливим моментом даного заходу стало обговорення нестереотипного сприйняття Донеччини підлітками. “Для них [підлітків] — це насправді не індустріальний край. Вони згадували про своїх батьків чи дідусів, які, скажімо, працювали на шахтах, але найбільшою асоціацією для них стала природа, річки, Святогірськ, Оскіл, те, як вони виходять з дому і бачать трави, дощ, як усе це пахне і виглядає.” — розповідає Софія Челяк після спілкування з учасниками кемпу. “Саме на плечі цієї молоді припаде відбудова Донеччини. Вони мають з нею дуже міцний зв’язок, і навіть якщо вони зупиняться в інших містах, все одно будуть туди приїжджати і бачать частину свого майбутнього там. Те, що вони мають такі думки, — це дуже важливо. Те, що вони бачать себе там, — це дуже важливо.” —додає Софія.
Оля Русіна наголошує: “Ідея кемпу належить Віці. Вона хотіла зібрати у Карпатах підлітків та молодь, і познайомити їх із цікавими творчими людьми — письменниками, художниками, музикантами — але не у “лекційному” форматі, а таким чином, аби вони всі спільно провели кілька днів у горах поруч одне з одним.”
Фестиваль, як і табір NYCamp, стали символом відновлення та відбудови не лише культурного життя на сході України, а й зв’язку між поколіннями молодих українців.
Нью-Йоркський літературний фестиваль — це культурна подія, яка поєднує розвиток літератури, освіти та культурного діалогу. НЛФ започаткувала у 2021 році українська письменниця Вікторія Амеліна в містечку Нью-Йорк на Донеччині. Тоді нагородою для підлітків стала мандрівка до Києва та Львова у січні 2022 року. До повномаштабного вторгнення фестиваль також демонстрував що навіть у прифронтових містах можна і потрібно створювати культурні ініціативи (на той момент Український Нью-Йорк знаходився за 3 км від лінії фронту). Зараз містечко розбомблено майже вщент.
1 липня 2023 року Вікторія Амеліна загинула від важкого поранення, отриманого під час російського обстрілу Краматорська Донецької області. Команда НЛФ продовжує працювати над фестивалем та вшановувати пам’ять засновниці, аби жили її ідеї та цінності.