17 січня було продовжено торговельну угоду з Мексикою, укладену ще 20 років тому. Цей крок укріпив партнерство з країною, яка у 2023 році імпортувала європейські товари на суму близько 53 мільярдів євро, забезпечуючи ЄС позитивний торговельний баланс. Ця новина з’явилась лише через місяць після того, як Урсула фон дер Ляєн у Монтевідео завершила 25-річні переговори про вільну торгівлю з країнами МЕРКОСУР — Бразилією, Аргентиною, Уругваєм та Парагваєм. Європейський експорт до цих країн уже перевищує 80 мільярдів доларів, і очікується, що нова угода лише підсилить ці показники, відкриваючи доступ до ринку із 70 мільйонами споживачів.
Виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, фон дер Ляєн наголосила: «Європейський Союз — це економічна наддержава з чітко визначеними правилами та надзвичайно привабливим ринком». Цей меседж, здавалося, був адресований не лише партнерам, але й новому президенту США Дональду Трампу, який заявив про намір відновити імпортні мита, зокрема й на європейські товари. У 2023 році експорт ЄС до США сягнув 500 мільярдів євро, і можливі обмеження з боку Вашингтона можуть стати справжнім викликом для європейської економіки.
Щоб зменшити залежність від американського ринку, ЄС активно шукає нові торговельні шляхи. У найближчі тижні фон дер Ляєн планує зустріч із прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді, щоб зміцнити стратегічне партнерство з цією великою демократією. Переговори з Нью-Делі будуть непростими, але їхній успіх може принести вигоду обом сторонам.
ЄС також продовжує укладати угоди з іншими країнами: серед партнерів вже є Японія, Нова Зеландія, а нещодавно — Мексика та МЕРКОСУР. Очікується, що в пріоритеті найближчого часу будуть Австралія, Малайзія та Канада. Зокрема, з Оттавою, яка також зазнає тиску з боку США, Брюссель може зміцнити чинну угоду CETA, діючу з 2017 року.
Ключовою метою таких договорів є не лише розширення ринків, але й забезпечення доступу до стратегічних ресурсів. Наприклад, Мексика володіє багатими запасами цинку, міді та марганцю, а країни Південної Америки — газом та іншими корисними копалинами.
Італія — одна з країн, яка може найбільше постраждати від мит США. Експорт до Штатів у 2023 році перевищив 67 мільярдів євро, забезпечивши профіцит у 43 мільярди. Американські мита вдарять по ключових галузях італійської економіки: агробізнесу, моді, фармацевтиці, хімічній і автомобільній промисловості. За оцінками, це може скоротити ВВП Італії більш ніж на 0,2%.
Попри чудові стосунки з Трампом, Джорджа Мелоні не зможе вплинути на міжнародні торговельні угоди, адже це виключна компетенція ЄС. Італійський уряд, хоч і критикує угоди про вільну торгівлю, почав демонструвати обережну підтримку співпраці з МЕРКОСУР через ризик невдоволення фермерів та промисловців.
Нова стратегія ЄС із диверсифікації ринків може частково зменшити вплив американських мит. Проте експорт Італії до МЕРКОСУР, Індії, Мексики та інших партнерів становить лише 28 мільярдів євро — це менше половини того, що йде до США.
Європейський Союз розуміє, що його економічна автономія залежить від ефективної торговельної політики та зміцнення глобальних зв’язків. Однак для цього потрібна скоординована робота всіх країн-членів. Якщо Брюссель зможе реалізувати нові угоди, ЄС зможе не лише мінімізувати вплив політики Трампа, але й посилити свої позиції на світовій арені.
