Дипломатичний Київ Як посольство України в Італії протистоїть російській (і біпопулістській) пропаганді

Політичні лідери, які намагаються зупинити постачання зброї Україні, “експерти”, які виправдовують імперіалізм Путіна на телебаченні – у дипломатів Зеленського в Римі чимало роботи: “Нехай вже прямо скажуть, що хочуть нашої капітуляції. Ми хочемо миру більше, ніж Джузеппе Конте, але ми хочемо, щоб цей мир був справедливим. Ми відчуваємо себе європейцями і  боремося також за вашу свободу”, розказують в інтерв’ю Linkiesta українські дипломати в Римі

Unsplash

*Термін біпопулізм включає правий та лівий популізм, політичні тенденції поширені в італійському суспільстві 

“Важко зрозуміти війну, яка розпочалася не в твоїй країні, ще важче розповідати про неї, коли пройшов вже цілий рік” – стверджує Євгенія Волощенко. Молодій дипломатці родом з Києва тридцять один рік, вона знає п’ять мов і очолює пресслужбу посольства України в Римі. Її робота полягає в тому, щоб “пояснювати, що відбувається на нашій землі і боротися з російською дезінформацією. А також нагадувати італійцям, що підвищення комунальних платежів – це не наша вина, і що ми теж платимо цю ціну, захищаючи наші домівки від московських солдатів”.

Ми всі пам’ятаємо 24 лютого 2022 року: “О четвертій ранку ми всі прибігли в офіс”. Почалися нескінченні дні хаосу та роботи, часто без можливості почути своїх рідних. У кожного співробітника є родичі або друзі в лавах збройних сил. Список членів сім’ї та знайомих, убитих путінською армією, також довгий. “Мій брат воює в Бахмуті, і я не можу з ним поговорити, сьогодні зв’язок з тими територіями практично втрачений”, – пояснює Євгенія Волощенко здавленим від емоцій голосом.

Символічна фортеця Донбасу — місто Бахмут — знаходиться за три тисячі кілометрів від вулиці Гвідо д’Ареццо, де розташоване посольство України в Італії. Це інший світ у порівнянні з розкішним районом Пінчано, який знаходиться за парком Вілла-Борґезе. Посольство офіційного Києва розташовано у двоповерховій будівлі, клумби поруч прикрашені жовто-блакитними примулами, як і прапор, що майорить у дворі. Військовий автомобіль з італійськими військовими охороняє вхід цілодобово. Щоб увійти до приміщення треба пройти через дві пропускні брами, які відчиняє український солдат, який водночас контролює десяток телекамер. Саме сюди у грудні минулого року серед букетів квітів і плакатів солідарності доставили закривавлену посилку з вирізаними очима тварин.

Credits: Marco Fattorini

Інших погроз, на щастя, не було. Через рік після повтомасштабного вторгнення громадська думка щодо ставлення до війни в Італії почала змінюватися. В офісах українського представництва швидко усвідомили, що на зміну емпатії прийшла звичка. В деяких випадках ще гірше – байдужість: “Деякі італійці вважають, що війна в Україні – це не їхня війна, – зазначує Євгенія Волощенко, – але ж ми захищаємо і Європу”. Це благородна ідея, можливо, аж занадто благородна.

Протягом останніх місяців перед греко-католицьким Собором святої Софії в районі Боччеа стояла нескінченна черга машин, які розвантажували їжу, одяг та медикаменти. Римляни хотіли показати свою близькість до українців. Зараз собор порожній, хоча війна ще не закінчилася.

Кияни та одесити, львів’яни та харків’яни роками мовчки живуть і працюють в Італії: 230 тисяч українців з постійним місцем проживання до яких додалися ще 160 тисяч біженців. Щотижня українська громада збирається біля російського посольства, щоб нагадувати про злочини, скоєні путінською армією. Такі маніфестації — це також чудова нагода зібрати гроші та аптечки, які відправляють на фронт.

Варто чітко розуміти, що Італія продовжує підтримувати Україну. Це робить уряд, це роблять недержавні організації, і багато представників громадянського суспільства. Але солідарність у перші дні війни сьогодні абсолютно не відповідає соціологічним опитуванням. Цифри показують, що більшість італійців виступає проти того, щоб надсилати зброю Україні. Нам шкода українців під бомбами, але зараз ми повинні дбати про себе, про рахунки, про інфляцію — ось основна думка, що фігурує серед італійців сьогодні. А деякі політики тільки цим і користуються. Хтось заради ідеології, хтось заради консенсусу, хтось заради чогось іншого.

Заступниця посла Оксана Амджадін розводить руками: “Важко слухати заяви деяких політичних лідерів. Нехай вже прямо скажуть, що хочуть нашої капітуляції. Ми хочемо миру більше, ніж Джузеппе Конте, але ми хочемо, щоб цей мир був справедливим і тривалим. Ми відчуваємо себе європейцями і  боремося також за вашу свободу”. Посол України в Італії Ярослав Мельник висловився ще чіткіше: “Неконструктивні заклики до миру в Україні та припинення надання військової допомоги означають сприяти Росії”.

Вже тривалий час немає жодних відносин між дипломатичним представництвом Києва та Рухом 5 зірок (Movimento 5 Stelle), який разом із своїм політичним лідером Джузеппе Конте хоче припинити постачання військової підтримки Зеленському, не пояснюючи конкретно, як зупинити війну Путіна. “Зірки” навіть не спромоглися надіслали телеграму на річницю повтомасштабного вторгнення. Жодного повідомлення не надійшло й від лідера Ліги (Lega) Маттео Сальвіні, який 24 лютого 2022 року з’явився на вулиці Гвідо д’Ареццо, щоб вшанувати пам’ять загиблих букетом квітів. Після цього він вирішив, що краще домовитися з російським посольством про поїздку до Москви, яка, на щастя, так і не відбулась. Тим часом  з кожним днем союзники по правлячій коаліції — Ліга Маттео Сальвіні та Форца Італія Сильвіо Берлусконі   віддаляються від лінії італійської прем’єрки Джорджії Мелоні у питанні з постачання зброї. Хоча в Києві отримали запевнення, що підтримка України від Forza Italia не похитнеться, навіть після нестриманих коментарів Берлусконі щодо Путіна. 

У річницю вторгнення делегації партії Брати Італії (Fratelli d’Italia), яку очолює Джорджа Мелоні та Демокритичної партії (Partito democratico) зустрілися з українським послом паном Ярославом Мельником, а Третій полюс (Terzo Polo) та Європа плюс (Più Europa) провели демонстрацію проти Путіна біля російського посольства. Тепер українці очікують на переговори з новопризначеною секретаркою Демпартії Еллі Шляйн. “У своїй передвиборчій кампанії вона не говорила про російське вторгнення, будемо сподіватися, що вона продовжить лінію Летти”, – сподіваються українські посадовці.

Тим часом російська пропаганда в Італії продовжує працювати. “З оперативних джерел, – пояснюють у посольстві, – нам відомо, що зв’язки між деякими італійськими партіями та Москвою все ще існують. Зрештою, це неминуче після довгих років співпраці”. Якщо дивитися телебачення і читати газети, то пропагандистським думкам Кремля відводиться все більше місця. Неважливо, чи висуваються вони корисними ідіотами, чи символічними пропагандистами. Італія підтверджує статус слабкої ланки Європи: пацифізм, антиамериканізм і путінізм.

У war room посольства уважно стежать за потоком італійських новин. “Щоб переглядати Il Fatto Quotidiano (італійська проросійська газета), потрібно приймати заспокійливе”, – жартують вони, але не міцне. З іншого боку, розповідь про вторгнення подається у викривленому дзеркалі. Заступниця посла Оксана Амджадін зауважує: “Говорячи про Україну, багато хто використовує термін “конфлікт”, ставлячи знак рівності між агресором і жертвою агресії. Це не сварка між двома сторонами — це напад на народ”. І нам неприємно нагадувати про це після року бомбардувань і руйнувань, завданих путінським режимом.

В очікуванні того, що відбудеться навесні між російською стратегією та українським контрнаступом, посольство стверджує, що “впевнене у підтримці уряду Мелоні і вдячні йому за це”. Незважаючи на проблеми із нестабільними союзниками. У коридорах посольства на вулиці Гвідо д’Ареццо панує оманливий спокій. “Ми живемо з довірою і страхом”, – розповідає радниця з політичних питань Ганна Гальченко. Такий настрій зараз у багатьох колег. Керівник комерційного відділу Олександр Капустін підсумовує зміст українського протистояння: “Ми не можемо здатися, ми захищаємо свої сім’ї, ми хочемо жити в мирі разом з вами, у нас з вами спільні європейські цінності”.

Переклад Катерини Мички

Le newsletter de Linkiesta

X

Un altro formidabile modo di approfondire l’attualità politica, economica, culturale italiana e internazionale.

Iscriviti alle newsletter