ТитаномахіяКолишній проросійський рай Сан-Марино сьогодні захищає свободу України

Вакцини, елітні літаки та олігархи з дипломатичнними паспортами: протягом останніх років маленька Республіка широко відкрила свої кордони для Москви, але російська агресія проти Києва все змінила: Сереніссіма схвалила санкції проти Кремля, перетворившись на “ворожу йому країну”. Державний секретар Сан-Марино Лука Беккарі пояснює Linkiesta: “Цього разу ми не могли залишатися байдужими”

Unsplash

«Від сьогодні Сєргєй Лавров стане одним із найсправжніших і найдорожчих друзів цієї славної Республіки». Це був березень 2019 року і регенство Сан-Марино, на подив міжнародної спільноти, саме так вітало міністра закордонних справ Росії з офіційним візитом до третьої найменшої держави Європи. Такі відносини до того часу були невідомими для більшості. Проте елітні приватні літаки, на яких подорожували Патріарх Кіріл і дружина Дмітрія Мєдвєдєва, належали компанії, що базується в Сереніссіма (Найяснішій Республіці), неофіційна назва Сан-Марино. Це той самий клаптик землі, де 34 тисячі громадян отримали щеплення вакциною Спутнік V. В Москві їхні інтереси лобіює почесний консул Владімір Лісін, найбагатший олігарх Росії зі статком у 27 мільярдів доларів. 

До вторгнення Росії в Україну Сан-Марино була однією з найвідкритіших країн до Російської Федерації. Дружні відносини між країнами були увінчані десятками тисяч туристів, які щороку піднімалися на гору Титано, на схилі якої розташована Сан-Марино. За останнє десятиліття колишній податковий рай, затишно облаштований між італійськими регіонами Романья та Марке, зміцнив свої зв’язки з режимом Путіна завдяки рішенню не приєднуватися до санкцій ЄС проти Москви після незаконної анексії Криму в 2014 році. «Ми дуже цінуємо, що ваша країна тримає незалежну і самостійну лінію зовнішньої політики», аплодував посол Росії в Римі Сєргєй Разов, який саме цими днями повертається до Москви. 

24 лютого 2022 світ змінився, навіть у цій мікродержаві. Незважаючи на свій віковий нейтралітет, Сан-Марино вирішила приєднатися до європейських санкцій проти Росії. Однопалатний парламент, який тут називається Генеральною Радою, проголосував за це одностайно. Це був епохальний переломний момент, підтверджений підтримкою резолюцій Асамблеї ООН, які засуджували дії РФ. «Ми не могли залишатися байдужими», пояснює Linkiesta державний секретар закордонних справ Лука Беккарі. «Ми стали на захист непорушного принципу: право держави зберігати свою територіальну цілісність. Захищаючи Україну, ми захищаємо і себе. Сан-Марино здобула свою незалежність завдяки визнанню її сувернітету іншими державами».

Свобода Сан-Марино зберігалася протягом століть, відколи наші арбалетники вартували фортецю. Дві зірвані спроби анексії, безліч почесних грамот. Авраам Лінкольн славив «найстарішу конституційну республіку в світі». На знак дружби Наполеон запропонував Республіці розширення її території аж до моря. На схилах Титано знайшов прихисток Джузеппе Ґарібальді, втікаючи від австрійців. А під час Другої світової війни тут прийняли тисячі італійських переселенців. Рік тому Сан-Марино відкрила свої ворота для 400 українських біженців — це приблизно, якщо б Італія прийняла 600 тисяч.

Від біло-блакитного уряду в Україну відправили 350 тонн гуманітарної допомоги. До цього потрібно додати благодійні внески від місцевих недержавних організацій. Ріта Берарді – президентка асоціації “Carità senza confini”, з перших днів вторгнення організувала доставку продуктів харчування, одягу та медикаментів до Бахмута, Дніпра та Львова заявивши: “Ми допомагаємо сім’ям українcьких солдатів на фронті, незламність українського народу нас здивувала і зворушила”. 

Сан-Марино не надсилала Києву військової допомоги через чітку позицію, яку тут називають активною нейтральністю. «Навіть якщо ми хотіли відправити зброю, ми не змогли б цього зробити», розповідає Беккарі. Сереніссіма не має справжнього війська. Її військовий склад, що складається з кількох десятків людей, виконує функції поліції.

У Москві таку політику сприйняли не дуже добре. Після багатьох років дружніх відносин уряд Російської Федерації вніс Республіку до списку ворожих країн. “У нас були чудові відносини з Росією”, розповідає Linkiesta Марко Ніколіні, колишній капітан-регент Сан-Марино, нині віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи. “Ми дуже маленька країна і не можемо дозволити собі мати ворогів, але перед жахливим порушенням українських кордонів ми не могли вчинити по-іншому”.

Здається, що промайнули цілі століття, а не всього чотири роки, відколи Сєргєя Лаврова зустрічали на площі Свободи з почесною вартою, нагороджуючи його Великим хрестом Ордену Святої Агати за заслуги перед Республікою. Візит впливового російського міністра закордонних справ, який не захотів, щоб представники італійської влади зустрічали його в аеропорту Ріміні, викликав певне здивування у МЗС Італії. У відповідь до Москви відправили колегу Лаврова з Сан-Марино, Луку Беккарі. 

Формально синьо-білий прапор там вже був. З 2002 року почесним консулом Сан-Марино в Росії є Владімір Лісін. Металургійний король і друг Путіна, найбагатша людина у Федерації за версією Forbes. Власне, олігарх виходить на зв’язок з анклавом лише для поновлення свого дипломатичного паспорта. “Здається, це єдине, що його цікавить у нашій країні”, – пояснює джерело в уряді на Титано.

Сан-Марино – колишній надійний сейф для ухильників від сплати податків та фіктивних підприємств – більше не грає роль податкового раю. Маленька Республіка наполегливо намагалася навести вдома лад, вирвавшись із чорного списку ціною важкої економічної кризи. Вперше у своїй історії вона опинилася під загрозою дефолту і з великим міжнародним боргом. За десяток років банківські депозити в Республіці впали з 15 до 5 мільярдів євро. У часи розквіту, окрім шістдесяти фінансових установ, у Сан-Марино знаходилося 12 банків. Сьогодні з них залишилося лише 4. Російський капітал повинен був врятувати ситуацію, принаймні на Титано на це сподівалися. 

У 2018 році державний секретар внутрішніх справ Ґуерріно Занотті заявляв: «Ми хочемо стати вікном у Європу для російських компаній». Через рік після цього італійська газета Il Sole 24 Ore вийшла із заголовком: «Росія йде на Сан-Марино». Проте, попри великі місцеві надії та незначні російські інвестиції, відносини з Москвою не здійснили бажаного злету на економічно-комерційному фронті. Але в небо встигли злетіти приватні літаки сан-маринської компанії Skyline Aviation, яка кілька років поспіль перевозила вартістю 7 тисяч євро за годину таких провідних кремлівських діячів як Патріарх Кіріл та дружина Дмітрія Мєдвєдєва. Skyline, яка перебуває в ліквідації з 2021 року, потрапила в поле зору Державного департаменту США, оскільки вважається, що вона є фіктивною компанією найбільшого російського державного банку ВТБ, який зараз перебуває під санкціями Заходу і який очолює Андрєй Костін, один з найближчих до Путіна людей.

У перші дні війни суперечки виникли й щодо іншого літака, розкішного Hawker 800XP вартістю 2 мільйони євро, зареєстрованого у Сан-Марино. За даними американського уряду, він належить ватажкові найманців ПВК “Вагнера” Євгєнію Прігожину. 

До пандемії в аеропорт Ріміні приземлялися десятки щотижневих рейсів з російськими туристами на борту. Але пандемія перервала цей масовий туристичний потік…

У 2021 році, незважаючи на меморандум про взаєморозуміння, підписаний з міністром охорони здоров’я Італії, до Сан-Марино не надійшло жодного флакона вакцини Pfizer, AstraZeneca або Moderna. «Ми були у повному відчаї, ми не могли вакцинувати навіть жодного лікаря», – розповідає депутат парламенту Марко Ніколіні, який разом з Беккарі першими почав обговорювати з росіянами можливість отримати від них вакцину Спутнік V. «За короткий час з Москви надійшли тисячі доз, якими ми вакцинували наше населення».

Геополітичні наслідки були беззаперечними: РФ отримала вітрину для своєї вакцини в самому центрі Європи, що стало причиною не одного непорозуміння. Але на Титано у міжнародних відносинах сповідують принцип незалежності. «Ми завжди намагалися підтримувати хороші відносини з усіма без обмежень, які мають інші країни», – пояснює держсекретар Беккарі. Перш за все, зі Сполученими Штатами: понад 10 відсотків громадян Сан-Марино мають американський паспорт.

«Росія продовжує не сумніватися, що Сан-Марино залишатиметься нейтральною на орбіті НАТО. Її інтерес до цієї мікродержави завжди був суто політичним. Що стосується грошових потоків, то Росія насправді ніколи не розглядала Сан-Марино як серйозне місце для своїх капіталовкладень. Щоб їх зацікавити, потрібно бути союзником Росії, а не лише другом», — розмірковує Ігор Пелліччарі, професор міжнародних відносин в Університеті Урбіно, а також дипломат Сан-Марино і один з ініціаторів прибуття вакцини Спутнік V на Титано.

Маленька республіка має на меті завершити процес підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом до кінця 2023 року. Дружба з Росією стоїть на павзі. Міністр закордонних справ Сан-Марино, попри все, сподівається на дипломатичне вирішення. «Якби мені довелося сьогодні надсилати звернення до Лаврова, я б порадив йому вивести свої війська з України і сісти за стіл переговорів». На Титано залишаються нейтральними, але не байдужими.

Переклад Катерини Мички

Non si interrompe un’emozione, figuriamoci la Soncini!

X

Linkiesta senza pubblicità, per gli iscritti a Linkiesta Club

Iscriviti a Linkiesta Club