3-го травня посли 27 країн членів ЄС схвалили “другу частину” європейського плану із озброєння, яка дозволить використати 1 мільярд євро з Європейського фонду миру для фінансування закупівлі і постачання боєприпасів в Україну. Комітет також дав зелене світло проєкту “модельної вакцини”, що передбачає виділення 500 мільйонів євро на прискорення виробничих спроможностей європейських компаній, з можливістю використання коштів Національного плану відновлення та стійкості (National Recovery and Resilience Plan).
Таке рішення викликало гнів лідера італійського “Руху п’яти зірок” Джузеппе Конте, який стверджує, що “ці кошти призначені для відновлення Італії, а не для війни”.
Відповідь надійшла від начальника штабу армії генерала П’єтро Серіно, який в газеті Corriere закликав до створення військово-промислового центру наземного базування: “Мати зразкового промислового партнера в галузі сухопутної оборони було б корисно і для країни, і для армії. В Італії цей сектор ніколи не був розвинутим, за винятком компаній з середньостроковими цілями таких, як Iveco-Oto Melara. Натомість у військово-морському і аерокосмічному секторах у нас є лідери, такі як Fincantieri і Leonardo. Але якщо ми хочемо брати участь у побудові європейської оборонної системи, ми повинні використати наші промислові можливості, не лише щодо розробки продуктів, але й у корпоративній структурі”.
Генерал Серіно стверджує, що це необхідно зараз, бо “ситуація різко змінилася: війна в Україні навчила нас, що те, що здається далеким, може раптово опинитися поруч у нас вдома”. Звичайно, він визнає, що важко робити прогнози щодо тривалості російської агресії: “Безумовно, для припинення конфлікту на рівні переговорів потрібні обидві сторони: мені важко уявити, що припинення поставок зброї в Україну може бути передумовою для початку переговорів. Жодне рішення такого роду не може випливати з того факту, що стороні, на яку напали, відмовили у праві захищатися. Я розумію, що військова техніка не має благородних цілей. Але, як неодноразово заявляв міністр оборони, країни, які поділяють цінності свободи і демократії між народами, повинні допомагати. Ми не можемо відступити”.
Не вдаючись у подробиці засекречених наказів, генерал розповідає, що “в пакеті допомоги були також передані автомобілі, які вже багато років були списані італійськими збройними силами. Їх ніколи не пропонували передати Україні саме через їхній технічний стан і старість. Однак, незважаючи на це, українська сторона звернулася з проханням відремонтувати їх і ввести в дію, зважаючи на нагальну потребу протистояти російській агресії. Про результати ремонту інформація не надійшла ні до Міністерства оборони, ні до армії, адже автомобілі були класифіковані як ті, що не підлягають для ремонту.”
Переклад Катерини Мички