За минулий місяць європейські демократії прийняли спільно вагомі рішення щодо ведення війни Російською Федерацією та щодо оборони України в цій війні. Ці рішення не лише стосуються життєво важливої логістичної та військової підтримки, яку європейці надають українському спротиву і яка є не менш вирішальною, аніж підтримка американців (включно з Канадою). Мова йде про два політичні рішення, які демонструють колективну зрілість, якої досягнула вся Європа за період війни.
Першим політичним рішенням стало створення Міжнародного реєстру збитків, завданих російською агресією в Україні, кількість яких зростає щодня внаслідок підступного способу ведення війни. Це рішення, як і багато інших, позбавлене відповідного медійного резонансу й ухвалене 40 державами під час саміту Ради Європи в Рейк’явіку, який відбувся в невеликій Ісландії 23 травня. Ісландія, яка зараз головує в Раді ЄС, визначила головним пріоритетом свого мандату солідарність і підтримку України. Ісландія, наполегливо працюючи над забезпеченням повного визнання відповідальності Росії за її військову агресію, зуміла об’єднати навколо цього питання як малі держави, так і великих світових лідерів.
Вибір створити Реєстр збитків під егідою Ради Європи (перший крок до всеохоплюючого механізму компенсації) — це політичне рішення історичного значення, якому передувало виключення Росії з самої Ради, ухвалене 16 березня 2022 року, через 26 років після її вступу. Ухвалений реєстр збитків — це необхідний засіб для будь-якого механізму компенсації жертвам, який запуститься в дію через розширену часткову угоду.
Перш за все, це одне з перших колективних рішень (найголовніше), яке юридично зобов’язує притягнути Росію до відповідальності за її військову агресію. Реєстр, створений на початковий період у три роки, буде використовуватися для фіксації доказів та інформації щодо позовів про відшкодування збитків, втрат або тілесних ушкоджень, спричинених агресією Росії проти України.
Сьогодні абсолютно очевидно, що європейські держави не мають жодних сумнівів ні щодо того, на кому лежить відповідальність за війну, ні щодо того, що війна триватиме довго, ні щодо необхідності постійної і повної співпраці між всіма учасниками, які протистоять цій війні. Європейські демократії показують, що вони мають чітке політичне бачення того, чим є ця війна і чим вона буде, виходячи за рамки першої концепції перемоги, за якою вижити – означає перемогти. Згуртовані у своїх спільних інституціях, великі та малі європейські демократії тепер поділяють реалістичну концепцію війни як події, з якою вони вимушені співіснувати, доки вона остаточно не припиниться, повернувши відносини з державою-агресором до раціонального пакту про співіснування, а народові України, який протистоїть агресії, – життя та свободу.
Саме життя та свобода України являються тим, над чим Європейський Парламент вирішив працювати, і це друге рішення, на якому варто зупинитися.
Представники цього континентального виборчого органу – найбільшого після індійського – ухвалили резолюцію відповідного політичного значення щодо ролі Європи у “сталій відбудові України та її інтеграції в євроатлантичну спільноту”, тобто Європейський Союз та Атлантичний Альянс. Згідно з цією широкомасштабною та рішучою резолюцією, безпрецедентна підтримка та допомога, яку Європейський Союз надає Україні, триватиме не протягом певного визначеного часу, а протягом часу який визначиться результатами війни.
Меседжі, сформульовані з цього приводу, є чіткими, однозначними і визначеними станом самої України: “До повного відновлення і повного контролю над її міжнародно визнаними кордонами і впродовж усього процесу сталого відновлення і реконструкції”. Така позиція, безумовно, не є несподіваною і може здивувати лише тих, хто, відволікаючись на власні “геополітичні” фантазії, ігнорує серйозність моменту та його жорстоку реальність, приймаючи ситуацію за банальні салонні ігри. На таку реальність Євпорейський Союз відповідає, вже протягом тривалого часу, практикою колективної безпеки, якій, можливо, бракує доктрини, але яка закладена в словах президентки Європарламенту: “Україна – це Європа, майбутнє України – в Європейському Союзі”.
Переклад Катерини Мички