Брюссель. “Поки ми ведемо переговори, Росія і далі тероризує Україну, особливо упродовж останніх днів кількість атак значно збільшилася. Чому? Мабуть тому, що це Росії більше нічого не лишається, — Всеволод Ченцов — голова місії України в Європейському Союзі під Конференції 30 травня, присвяченій санкціям і темі відповідальності Кремля за злочини скоєні в Україні. Ченцов наголосив на тому, що «підсумовувати ситуацію, як “регіональний конфлікт”, чи говорити про “українську кризу”, як це роблять деякі політики — це не лише неправильно, але й небезпечно. Російський режим є основою вісі зла з Іраном, Північною Кореєю та Сирією”.
Він закликає аудиторію “мислити нестандартно”, “не зациклюватися на догмах” та “керуватися духом закону”, щоб знайти правильне рішення. Посол закликає європейських союзників не вдаватися до “винятків”, а остаточно розірвати зв’язки, які все продовжують підтримуватися з РФ чи її посередниками. Ченцов коротко підсумовує, що потрібно його країні: “Допоможіть нам захиститися”. Він згадує схему Asap (Act in Support of Ammunition Production) для виробництва необхідних боєприпасів для України, за яку мали голосувати на пленарному засіданні наступного дня, а також про винищувачі, щодо яких Європа не зв’язала себе й досі жодними обіцянками.
Безпрецедентні заходи протидії. “З самого початку, — додає віцепрезидентка Європарламенту Піна Пічерно, — військові дії вийшли за рамки регіонального конфлікту. Вже 15 місяців ми спостерігаємо за діями країни, яка намагається знищити український народ. Владімір Путін сподівався на байдужість і нейтралітет Європи, — говорить Пічерно, — але диктатор програв цю ставку. ЄС негайно відреагував санкціями”.
“Санкції завжди були ключовим елементом європейської зовнішньої політики, який компенсує відсутність надійних військових сил”, — пояснює Ніколетта Піроцці, директорка програми Інституту міжнародних відносин “Ue, politica e istituzioni” (ЄС, політика та інституції, ПП).
Питання санкцій стало постійним предметом обговорення у публічних дискусіях після 24 лютого 2022, хоча перші санкції були накладені на Росію ще в березні 2014. 8 років потому незаконна анексія Криму стала передісторією війни. Відтоді Росія приготувалася до протистояння, чого не можна стверджувати щодо Європи. “Єдине слово, що асоціюється у мене з санкціями – це “безпрецедентні” – каже Анна Капріле, аналітикиня дослідницької служби Європарламенту –. Чи діють вони? Політичний меседж очевидний, але наслідки ще не повністю зрозумілі, враховуючи, що Росія все ще має ресурси для продовження війни”.
Російська Федерація стала найбільш санкціонованою країною, перегнавши навіть Північну Корею. Ми вживаємо термін “режим санкцій”, проте для експертів, які цим займаються кожного дня, точнішою є формула “специфічні правові рамки”. Зараз в дії перебувають декілька стратегій проти Москви, починаючи з удару по економіці і закінчуючи підтримкою окупованих територій.
“Преса говорить про певні складнощі, які виникали у процесі, але санкції і справді безпрецедентні. До війни ніхто не думав, що це буде можливим, але всі 27 країн-членів ЄС одноголосно затвердили десять пакетів санкцій”, пояснює Сандра де Вале, очільниця відділу санкцій Європейської служби зовнішньої діяльності (ЄСЗД).
Європа має також 27 агенств, які допомагають вводити санкції в дію, а також відповідну Комісію, в той час як Сполучені Штати мають лише одне таке агенство. Де Вале порівнює санкції з “живим організмом, який потребує постійного підживлення”. Навіть розробка санкцій вимагає винахідливості, адже необхідно вигадувати стратегії, яких не існувало раніше.
Наприклад, створити правову основу для замороження, але не для конфіскації російських активів (близько 200 мільярдів, якщо враховувати резерви Центрального Банку). Одна із ключових проблем санаційного процесу полягає у так званих “вторинних санкціях”, тобто у створенні регулятора, який не дозволяє третім країнам їх обійти. Саме на цьому етапі розпочався період справжньої “санкційної дипломатії” з призначенням спеціального уповноваженого ЄС Девіда О’Саллівана.
Справжній мир – це справедливий мир. Санкції – це відповідна реакція у воєнний час. Часто ЗМІ повідомляють лише про останній пакет, перераховуючи його нововведення, так, ніби він відокремлений від усіх тих, що йому передували. Лише здатність побачити картину в цілому допомагає зрозуміти потенціал, який може зупинити російську воєнну машину. Після перемоги України важливим показником за яким буде оцінюватися довіра до Заходу, стане питання правосуддя. Злочин агресії проти іншої держави, який скоїла Російська Федерація закладений в міжнародне право, але його визначення так і не було формалізовано.
Інші три злочини — це геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини. Путін та його союзники повинні опинитися за ґратами у всіх чотирьох випадках. “Не допускайтеся помилки: російська агресія проти України є геноцидом, – стверджує Рула Джебріл, visiting professor Університету Маямі –. Кремль має бути притягнутий до відповідальності, щоб уникнути подібних звірств у майбутньому”. Журналістка наводить приклад Сирії: ті ж самі підрозділи, які випробовували зброю на цивільному населенні, тепер перекинуті на український фронт, щоб імпортувати туди “модель”, розроблену разом з іншим катом Башаром аль-Асадом.
“Демократію та автократію розділяє тема безкарності” – додає колишній заступник міністра закордонних справ Італії Джанні Вернетті. – Справжній мир – це справедливий мир, а не капітуляція. Важливо відновити справедливість для постраждалих. Впровадження суду було б важливим також і для агресорів: Росія програє цю війну і, на мою думку, через два роки Російської Федерації, якою ми її знаємо зараз, більше не існуватиме; Запуститься деколонізаційний процес, як вже відбулося в 1991 з Радянським Союзом. Москва перетворилася на “глобальну причину нестабільності”.
Римський статут 1998 року, який запровадив Міжнародний кримінальний суд, не передбачає злочину “військової агресії”. Як відомо, Сполучені Штати та Росія ніколи не підтримали цього статуту. Професорка Міланського університету Шанталь Мелоні, яка представляє інтереси потерпілих у Гаазі, пояснює, що одним із варіантів було б знайти підтримку більшості для внесення змін до договору. У порівнянні з гібридним судом, якому, схоже, Вашингтон віддає перевагу, альтернативою може стати спеціальний суд під мандатом ООН. Рада Безпеки паралізована через вето Москви, тож другим найкращим рішенням стало б залучення Генеральної Асамблеї.
Хоча Європейська Рада визнала необхідність покарання за злочин агресії, залишається факт, який директор юридичного департаменту ЄСЗД Франк Хоффмайстер називає “прогалиною відповідальності”. Як діяти з ордерами на арешт, яких диктатори уникають завдяки тим країнам, які надають дипломатичний імунітет воєнним злочинцям, як це робить Південна Африка на саміті БРІКС. “Але і цьому напрямку, однак, ми зрушили з місця”, повідомляє Хоффмайстер. Міжнародний центр з переслідування злочину агресії був створений і розпочав свою роботу в лютому.
В рамках центру об’єдналися країни, які визнають “універсальну юрисдикцію” щодо жорстоких злочинів, скоєних за межами їхніх кордонів. Експерти, надіслані країнами-членами, вже працюють на місці: вони збирають докази, на яких ґрунтуватиметься судовий процес над Путіним і клептократами. “Ми не можемо змиритися з російським залякуванням”, — нагадує Ченцов, “і я говорю не від імені політичного класу, а від імені суспільства, після всіх страждань, які воно пережило. Прийняти пропозицію Путіна означатиме прийняти рабство”.
Переклад Катерини Мички