Європейський союз останні декілька років шукає нормативні рішення для того, щоб стати основним регулятором в технологічному секторі, який розвивався безтурботно довгий час і з колосальними результатами. Така стратегія поставить ЄС в не дуже заздрісну позицію.
У 2018 році ЄС прийняв “найсуворіший закон у світі про приватні дані та онлайн безпеку”, який регулює захист загальних даних (Gdpr). Найбільш розповсюджений спосіб взаємодії європейських користувачів з цією ініціативою — це те надокучливе віконечно, яке випливає щоразу, коли ми відвідуємо новий інтернет сайт, на в якому нас просять прийняти “кукі”. Gdpr, незважаючи всю критику га свою користь, є більш, ніж просто регулятором. Саме цей закон посприяв закріпленню ролі ЄС як “поганого поліцейського” у своїх стосунках з компаніями Big Tech.
Періодично по той бік Атлантичного океану Вашингтону доводиться викликати найбільших CEO Силіконової долини, щоб отримати, наприклад, такі відповіді на запитання “як ви заробляєте гроші, якщо сайт безкоштовний?” (запитання, яке насправді ставили Марку Цукербергу, на яке він відповів: “Пане сенаторе, ми продаємо рекламу”). Європа у цьому плані поводиться ще більш рішучіше, навідміну від США.
Свою критичну позицію вона підтвердила минулого року, коли прийняла Digital Markets Act, розроблений для боротьби зі зловживанням впливових компаній ще до того, як були помічені порушення з боку так званих gatekeepers, великих впливових компанії на цифровому ринку, таких як Google.
Зараз Європейський союз сконцентрувався на цифровому музичному ринкові та на стрімінгових платформах, які “поглянули інші форми прослуховування музики”, за словами Веронік Деброс, директорки Gesac (Європейської групи спільноти авторів і композиторів).
Це вже застаріла платівка — такі компанії як Spotify змінили історію прослуховування, розповсюдження і просування музики. Незважаючи на могутність такого гіганта, артисти й автори протестують через відсутність оплати, особливо для маленьких авторів. Ібан Ґарсія дель Бланко, іспанський європарламентар від соціал-демократичної партії заявив, що хоче “заповнити прогалину в регламенті” з метою підвищити оплату музикантам.
Те, що робить пропозицію Гарсії привабливою, про неї навіть пише видання Politico, так це бачення музики в дуже оновленому цифровому контексті в 2023 році, яке включає в себе також і споживання контенту з TikTok, на якому дуже популярні короткі відео з прискореними версіями відомих пісень. “TikTok — це новий спосіб слухати музику”, — пояснив парламентар, додаючи, що прагне боротись з моделлю, яка може призвести до “зубожіння” всієї галузі.
Амбіційний план ризикує зіштовхнутися із сумною реальністю галузі. Жодна зі стримінгових музичних платформ не є прибутковою, нагадує нам Олівія Реньєр, відповідальна з Європейських справ Spotify. Компанія такого типу народились у відповідь на безконтрольність піратського завантажування на початку нульових років, коли публіка перестала купувати диски і на музичному ринку почало розквітати піратство.
Навіть якщо Реньєр аплодувала цій ініціативі, вона розкритикувала передмову “в якій мова йшла про заповнення нормативних прогалин, але оминалися справжні проблеми”.
Поки що важко уявити європейське рішення у музичному секторі, яке змогло б віднайти прийнятну бізнес модель для всіх користувачів з часів файлообмінника Napster. Ризики, про які говорить Spotify й інші компанії в цій галузі, а особливо “маленькі і незалежні”, не пов’язані з такими гігантами як Amazon і Apple. Вони пов’язані з підвищенням оплати артистам, а це призведе до автоматичного підвищення вартості абонементу. Така фінансова політика може вплинути на відтік легальних користувачів та повернення до піратського завантаження музики.
Переклад Катерини Коваленко