Пропонуємо звернути увагу на найбільш значущі дані Інституту м. Кіля, які стосуються військової допомоги Україні і вже на їх основі робити спостереження, оцінки і трактування. Ці дані, опубліковані декілька днів тому, оновлені на 31 травня і найбільш детальні серед тих, які можна знайти у доступі.
Країни НАТО і Європейського союзу за майже сімнадцять місяців війни політично підтримали український опір, постійно збільшуючи інтенсивність і на диво крок за кроком зміцнюючи свою єдність з метою звільнити захоплені території. В результаті роковий вчинок Путіна посприяв перезапуску НАТО та європейської інтеграції.
Не завжди за зростаючою політичною рішучістю слідувала військова підтримка, яка на сьогодні ще є недостатньою, перш за все це стосується країн-членів ЄС, адже варварське вторгнення здійснили на територію майбутньої країни-члена Союзу. Підтримка Європи показала потужність європейського промислово-військового апарату, але й продемонструвала його неготовність впоратись з критичною ситуацією такого рівня. І на цій підтримці позначилася ще не достатня координація ЄС у військовому плані. Але все ж таки трохи вдалось втихомирити фальшивих пацифістів, яких й досі чимала кількість, починаючи з Італії, хоча останні опитування говорять про те, що кількість італійців, які підтримують постачання зброї зростає.
Військова підтримка з боку країн ЄС відбувається як за рахунок двосторонніх домовленостей — поставок і фінансування в розмірі 22,4 мільярдів, так і за рахунок програми European Peace Facility, – інструменту Європейського союзу в розмірі 5,6 мільярдів євро на закупівлю озброєння для України. Крім того, Європейський парламент дав зелене світло регламенту Asap (Act in Support of Ammunition Production) на збільшення європейської виробничої спроможності військового обладнання та додаткової допомоги Україні.
Загальна сума підтримки від ЄС складає 28 млрд, це 34,8 % від всієї військової допомоги гарантованої українцям, але на 31 травня, ця допомога складає значно нижчу суму порівняно лише зі Сполученими Штатами, які виділили 42,8 млрд євро, за нею йде Велика Британія (6,6млрд), Канада (1,5млрд) і Норвегія (1млрд).
За період з лютого по березень 2023 року загалом в Україну було надіслано військової допомоги в розмірі 9,8 млрд євро. В цей період роль головного постачальника перебрала на себе Німеччина під керівництвом соціал-демократа Шольца, чиї поставки становили 4,2 млрд, в той самий час було помічено сповільнення з боку Сполучених штатів. В останні місяці 2022 року, сума військової підтримки була більш значущою — 24,9 мільярдів, але це залежало в основному від бухгалтерських підрахунків, з них більш, ніж 21 млрд становила загальна сума американських фондів, яка була зареєстрована вкінці року.
Окрім цифр значення мають також вид озброєння і час доставки. Ми мали нагоду пересвідчитися на прикладі танків й іншої броньованої техніки, що від прийнятого рішення про надання певного типу зброї до фактичної поставки і застосуванням одиниць техніки проходить багато часу. Саме тому, щоб якісніше допомагати Україні необхідно рухатись подвійним шляхом, або ж краще потрійним:
По-перше, має бути створена категорія термінових поставок, таких, які мають здійснюватися у найкоротший термін, і постачати техніку, перехід на яку потребує критично мало часу. До прикладу може бути броньована техніка радянського виробництва, яка знайома українським силам борони, і яка вже була надіслана минулого року зі складів країн Східної Європи.
По-друге, це техніка, яка дає нові можливості, іншими словами — це озброєння, яке було раніше відсутнє в українському арсеналі і на його освоєння буде витрачено багато часу. Сюди входить найбільша кількість західного обладнання і яскравим прикладом є винищувачі F-16 — навчання на яких має розпочатись (нарешті!) в серпні, а це означає, що літаки не зможуть літати в Україні раніше березня 2024 року (інші джерела говорять, що раніше, скоріш за все тому що навчання вже почались неофіційно, але все одно як мінімум необхідні ще три місяці часу).
По-третє, це супроводжуючі матеріали: боєприпаси, запасні частини, технічна підтримка, легке озброєння, змінна техніка у випадку її втрат. Тут важливо гарантувати постійний і забезпечений потік постачання, щоб українці не залишились з порожніми руками у критичний момент.
Ці три плани допоможуть нам зрозуміти як запланувати і скоординувати краще нашу військову допомогу. Можемо сказати, що перший варіант поставок вже майже вичерпався, в той час як другий є ключовим у співпраці між союзниками, якщо ми хочемо дійсно бути корисними, як ми мали нагоду пересвідчитися у випадку з наданням Леопардів 2. В цьому випадку європейські партнери змогли надати адекватну кількість техніки в робочому стані й ефективно підготувати українські екіпажі лише завдяки зусиллям різних країн під керівництвом Німеччини.
Німеччина довго розкачувалась, але врешті решт продемонструвала ефективну та скоординовану підтримку. Цьому прикладу слідують і у поставці Леопардів 1A5. Промислове планування має стати ключовою опорою, адже техніка надходить із запасів різних країн. І це ще більше стосується третього пункту щодо супутніх матеріалів. Тут потрібно враховувати необхідність виробляти нові артилерійські снаряди. Програма Asap, про яку вже йшлося вище — це лише одна із діючих ініціатив для перезапуску галузі, запланована на кінець поточного року і на початок наступного, вона роками працювала повільно, але зараз зробить великий стрибок у своїй спроможності. Загальна кількість вироблених снарядів в країнах НАТО збільшилася з 400 тисяч до трьох мільйонів на рік на двох заводах, які знаходяться в Європі (Райнметал буде виробляти найбільшу кількість, приблизно 600 тисяч снарядів на рік).
Цей промисловий розвиток вийде за рамки теперішньої війни, враховуючи те, що він веде за собою значні інвестиції у високотехнологічну, стратегічно важливу і політичну орієнтовану галузь. Нова увага до цих аспектів може стати можливістю до відновлення планування оборонної галузі, спираючись на її більшу ефективність, як ми пересвідчилися на основі передачі великої кількості Leopard 2A8, яке Німеччина прийняла до свого арсеналу лише за декілька місяців (180 одиниць), Норвегія (54), Чехія (70), і в ці останні дні Італія (110).
Ми повинні організуватися, щоб забезпечити Україну всім необхідним для стримання нового наступу сьогодні і завтра, а також автоматично розширити стратегічну автономію Європи та її технологічну спроможність. Саме тому нам необхідно залучити найбільші країни-члени ЄС, якнайшвидше аби допомогти не тільки Україні, а й усій Європі аби закінчити війну якнайшвидше і пришвидшити звільнення окупованих територій.
Більш скоординоване військове зусилля ЄС має на меті зробити ефективнішим захист українців від дронів і ракет, які становлять загрозу для цивільних, а також допомогти українському контрнаступу в дії, який став можливим завдяки західному озброєнню. Хотілось би, щоб збільшення військової допомоги з боку Європейського союзу призвело до зростання у росіян розуміння невідворотності поразки, яка призведе до переговорів про справедливий мир, і таким чином поверне ЄС роль глобального гравця на геополітичному післявоєнному рівні.
Це посилання на петицію, яку підписали Вітторію Емануелє Парсі, Наталі Точчі, Нона Мікелідзе, Луїджі К’япперіні, Гастоне Бреччя, Бенедетто делла Ведова, Луїджі Мараттін, Костантіно де Блазі, Алессандро де Нікола, Лія Куартапеллє, Федеріко Піццаротті, Вінченцо Кампоріні та багато інших.
Переклад Катерини Коваленко