Нейтральності не існує Заборонити російським атлетам участь на Олімпійських іграх в Парижі

Президентка Української федерації з легкої атлетики Ольга Саладуха пояснює в інтерв’ю Linkiesta, як буде діяти офіційній Київ на спортивній арені, зважаючи на численних спортсменів, які підтримують режим Путіна і вторгнення в Україну. В той час як в Україні через повномасштабне вторгнення загинули більш, ніж 350 спортсменів, Міжнародний олімпійський комітет хоче надати можливість російським атлетам брати участь в Олімпійських іграх 2024 року. Невже спорт насправді може залишатись поза політикою? А російські спортсмени, які беруть участь у змаганням під нейтральним статусом насправді займають нейтральну позицію? На останньому прикладі російської шаблістки Анни Смірнової ми пересвідчилися у протилежному — російські спорстмени підтримують війну та своє військо й відкрито пишаються цим

AP/Lapresse

“Міжнародний Олімпійський комітет запровадив низку критеріїв, згідно з якими комісії з етики повинні перевіряти російських спортсменів щодо того, чи вони військовозобов’язані і чи підтримують війну в Україні, але не завжди їх дотримується”, — говорить в інтерв’ю Linkiesta Ольга Саладуха, українська легкоатлетка зі стрибків в довжину, чемпіонка світу в Таегу 2011 року, депутатка Верховної ради та в.о. Президента Федерації легкої атлетики України. “Світ побачив фотографії Смірнової поруч з військовим, вона підтримує російське військо. Крім того Смірнова дозволила собі спровокувати українську шаблістку Ольгу Харлан, яка після своєї блискучої перемоги протягнула їй шпагу як було передбачено під час Ковід-протоколу, Смірнова залишилась на рингу більш ніж 50 хвилин, щоб дискваліфікувати українську атлетку і позбавити її можливості брати участь в Олімпійських іграх”.

Пані Ольго, у який спосіб Україна може бойкотувати участь російських атлетів?
Росіяни нас звинувачують у нечесній грі. Але те, що відбувається в Україні — це не гра, а війна і ми не хочемо і не можемо тиснути руки заплямовані українською кров’ю. Вам, мабуть, відомо, що лише декілька днів тому українські спорстмени отримали від Міністерства молодості і спорту дозвіл на участь в змаганнях поруч з російськими та білоруськими спортсменами, які виступають під нейтральним прапором. З моєї точки зору це правильне рішення, хоча я впевнена, що російські та білоруські спортсмени не мають брати участі у жодному статусі, але бойкот не має нашкодити українцям і тому має відбуватись так, як це зробила Ольга Харлан. І саме так ми маємо діяти на Олімпійських Іграх в Парижі. Олімпіада має бути жовто-блакитним святом і якщо будуть допущені російські чи білоруські спортсмени, ми мусимо їм нагадувати про війну.

Чи мають спортивні федерації певні критерії щодо визначення статусу “нейтральних спортсменів” для  російських і білоруських?
Росіяни хитрі маніпулятори, навіть шпигуни, яких викрили в Польщі, були спортсменами. Росіяни не вміють грати чесно, про це свідчать численні скандали з допінгу останніх років. Комісії з етики повинні були б перевіряти, чи ці спортсмени підтримують війну, чи вони військовозобов’язані, але не завжди дотримуються цих правил. До прикладу, на чемпіонат світу з дзюдо було допущено військовозобов’язаних спортсменів. В нас є база даних, створена в листопаді, яка називається “Трибуна”, в ній зібрані фото і відео докази близько п’ятисот російських і білоруських спортсменів, які активно підтримують війну.

Якщо гортати італійські соціальні мережі, то здається, що ми знаходимось у задзеркаллі, в якому одні засуджують поведінку української шаблістки Харлан, інші говорять, що спорт має залишатись поза політикою і підтримують “бідних дискримінованих російських спорстменів”. Як ми можемо пояснити їм, що є цінності важливіші за правила?
Ми пересвідчилися в тому, що Міжнародний олімпійський комітет підтримував російські інтереси. Я вважаю, що після 24 лютого фраза “спорт поза політикою” стала неможливою. Спорт — це політика. Піднімається прапор країн і звучить їхній гімн. Згадаймо заяви лідерів російських федерацій після того як їх спорстсменів допустили під нейтральним прапором: “Поїдемо на Олімпіаду на танках”, — говорили вони. Вони всі відкрито підтримують війну і тому такі жести як жест Харлан — це спосіб навчити їх такої цінності як гідність. 

Чи вірите ви, що правила різних видів спорту можуть змінитись? Як, наприклад, зробила МФФ, зробивши рукостискання необов’язковим?
Після прикладу нашої шаблістки МОК порекомендував всім федераціям бути більш толерантними до українських атлетів. Українські спортивні федерації, такі як дзюдо, фехтування або боротьба, тобто ті, які представляють спорт з прямим контактом, звернуться до відповідних федерацій, щоб наші спортсмени могли брати участь у змаганнях, знаючи, що не ризикують бути дискваліфікованими. Здається, що Міжнародний олімпійський комітет стає більш солідарним з нами— вони зрозуміли, що ми не можемо бути друзями з Росією і тиснути заплямовані кров’ю руки. Поки росіяни спокійно собі тренуються, в Україні зруйновано більш ніж 200 об’єктів спортивної інфраструктури і загинули більше 350 атлетів. Наші хлопці і дівчата не мають де тренуватись, а якщо й мають, то тренування постійно перериваються через повітряні тривоги і мусять бігти в укриття. У нас є приклад Андрія Проценка, нашого стрибуна у висоту з Херсонської області, який був вимушений тренуватись в полі на окупованій росіянами території і виборов бронзу на міжнародному чемпіонаті. Але ми мусимо гарантувати йому і всім іншим нашим спортсменам нормальні умови. Багато атлетів, які готуються до Олімпіади, тренуються закордоном і їх фінансує держава, наприклад команда плавців — в Японії, з легкої атлетики — в Португалії, Словенії, Словаччині. Зараз маємо домовленості з різними федераціями, які роблять для нас знижки або ж допомагають знайти інфраструктуру для тренувань і ми їм за це вдячні.

Які країни можна вважати союзниками України в боротьбі проти допуску російських і білоруських атлетів до Олімпіади й інших змагань?
Польща була першою країною, яка подала нам руку. Вони підписали низку меморандумів і закликали інші країни не допускати російських і білоруських спортсменів. Зараз до нас долучилась Чехія. Крім того ми надіслали запит до Італії та Франції. Якщо окремі країни візьмуть приклад з Польщі та закриють кордон і введуть персональні санкції, як це вже роблять Естонія, Литва, Латвія, російські та білоруські спорсмени не зможуть взяти участь в чемпіонатах. Наприклад, Республіка Чехія не дозволила нейтральним російським тенісистам в’їхати в країну. А ще в нас є підтримка Європейського парламенту, з яким ми ведемо постійний діалог. Якщо російським спортсменам дозволять взяти участь в Олімпіаді у Парижі, вони повинні підписати антивоєнну декларацію, яка заборонена їхньою владою. Крім того вони не повинні бути військовозобов’язаними, чесно не підтримувати війну, а також заявити, що вони проти режиму Владіміра Путіна чи Алєксандра Лукашенка. Їхнє повноцінне повернення у спорт має відбутись лише після того як росіяни залишать українську територію і заплатять репарації.

Але ніщо не зможе повернути життя 350 українських спортсменів, які загинули з початку вторгнення.
Їм ми присвятили сайт під назвою “Янголи спорту”, на який додали їхні фотографії. Ми також провели фотовиставку включно з особистими речами загиблих спортсменів в різних містах України. Ми б також хотіли привезти її в Європу, щоб віддати шану нашим спортсменам.

Міжнародний олімпійський комітет не запросив Росію і Білорусь, чи мають вони ще шанс отримати це запрошення?
Так, в жовтні Комітет має переглянути своє рішення. Тож у нас є час до жовтня, щоб працювати в цьому напрямку й уникнути їх допуску. Всі федерації збирають списки цих спортсменів, тому що ніхто не хоче їх бачити на змаганнях, особливо тих, що підтримують цю війну особисто. Над цим працює перш за все Національний олімпійський комітет України, щоб донести до МОК, що не можна допускати росіян і білорусів.

 

 

 

Le newsletter de Linkiesta

X

Un altro formidabile modo di approfondire l’attualità politica, economica, culturale italiana e internazionale.

Iscriviti alle newsletter