У новому Європарламенті з 2024 року має бути 720 місць, на 15 більше, ніж зараз. Так було вирішено на засіданні Комітету постійних представників ЄС Coreper, де взяли участь посли 27 країн, після компромісної пропозиції іспанського головування в Раді ЄС. Домовленість незначно змінює кількість місць, яких згідно з парламентом має бути 716. По 2 євродепутати дісталося Іспанії, Франції та Польщі, по одному – Бельгії, Латвії, Данії, Фінляндії, Австрії, Ірландії, Словаччині та Словенії. Домовленість, якої досягли на засіданні Coreper, мають допрацювати і одноголосно ухвалити глави урядів. Після цього нова виборча система буде офіційно затверджена з метою проведення виборів 6-9 червня 2024 року.
Оцінка кількості місць – це практика, яка дозволяє проводити аналіз представництва у півколах Європейського парламенту що 5 років за критерієм заснованим на двох параметрах: перший — це пропорційне зменшення (Німеччина, найбільш населена країна, має одне місце на 866 000 жителів, тоді як найменш населена Мальта – одне місце на 86 000) і другий — демографічні зміни. Відповідно до пропозиції Парламенту, кілька додаткових місць було виділено Франції, Бельгії та Польщі, саме на основі демографічного критерію. Це була політична перемога для трьох країн, оскільки коригування кількості місць не було б для них автоматичним. Для Італії жодних змін у кількості депутатів не передбачається, тому її і надалі представлятимуть сімдесят шість депутатів Європарламенту. Це не було само собою зрозумілим на початку переговорів, враховуючи, що в Італії, як і в Румунії, кількість населення зменшується.
Однак компроміс іспанського головування ігнорує питання транснаціональних списків: створення ex novo загальноєвропейського виборчого округу, який збільшив би кількість депутатів Європарламенту на 28 осіб.
Ця, запропонована Європарламентом, система передбачала б, що нові місця будуть заповнюватися кандидатами, обраними за загальними списками. Виборці отримали б додатковий бюлетень до національного, який містив би список кандидатів від кожної партії з різних країн-членів ЄС.
Більш детально пояснює цей механізм один із двох співдоповідачів пропозиції Європарламенту італієць Сандро Годзі, колишній заступник Державного секретаря, відповідальний за європейську політику, обраний за списком “Відродження” (Reinassance) Еммануеля Макрона: “Це боротьба, яку я веду вже давно. Ще в 2016 році, коли я був заступником секретаря, я запропонував Раді транснаціональні списки також як відповідь на Brexit. Я переконаний, що ми зможемо повністю реалізувати європейську демократію лише з транснаціональними списками, це буде лише невеликим жестом, але він матиме велике значення. Позиція парламенту чітка і йде нога в ногу з сучасним виборчим законодавством. Наразі ми маємо 27 різних виборчих кампаній, які в основному стосуються національних питань. Необхідно подолати цю систему і почати говорити з громадянами про європейські питання. Моя кандидатура у списку Макрона у 2019 році була запропонована саме в цьому дусі. У тому списку були кандидати з семи різних країн”.
Однак, знов-таки, пропозиція Європарламенту розійшлася з позицією Європейської Ради: “Питання Coreper розглянули поверхнево, – продовжує Гозі, – і наша пропозиція не була детально проаналізована, можливість була втрачена, але ми не здамося. Умовно поділимо країни на 3 блоки: ті, що виступають “за”, такі як Франція, Німеччина (яка також має транснаціональні списки у своєму коаліційному мандаті) та Іспанія (яка, однак, ніколи не була активною), плюс ще 7-8 країн, відкритих до діалогу, як-от Люксембург. Ті, хто “проти”, тому що вважають свою демократію вже досконалою, і я маю на увазі скандинавський блок. І є націоналісти, які закривають свої списки з суто ідеологічних причин, і серед них ми маємо Польщу, Угорщину і, на жаль, Італію”.
Щодо італійського уряду, то депутат Європарламенту від Renew Europe хоче повикидати камінчики з черевика: “Італійські лідери останніх років завжди підтримували мою пропозицію 2016 року. Потім з’явилася Мелоні, і ситуація змінилася. Зараз ми приєдналися до сувереністського блоку на чолі з Віктором Орбаном. Я вважаю це відверто незрозумілим, особливо з огляду на те, що транснаціональні списки були б єдиним шансом Італії отримати додатково кілька крісел, враховуючи, що ми належимо до країн зі зменшенням чисельності населення. Між іншим, саме завдяки нам було прийнято рішення не зменшувати кількість депутатів для країн, у яких зменшується кількість населення, а лише збільшувати для тих, що зростають. Я не розумію позицію Мелоні, адже достатньо було б поміркувати прагматично. Я дивуюся, коли чую, що прем’єр-міністерку називають “проєвропейською”. Вона займає європейські позиції лише тоді, коли це дійсно необхідно, в іншому випадку вона виступає антиєвропейкою та совраністкою, за першої ліпшої нагоди”.
На наступних виборах голосування буде проводитися за традиційною системою, але транснаціональні списки залишаються гіпотезою, яку буде важко ігнорувати в майбутньому. Ще складніше зрозуміти позицію прем’єр-міністерки, яка у 2019 році, до того ж, пропонувала позбавити Годзі громадянства як колабораціоніста французького уряду, щодо пропозиції, яка об’єктивно мала б позитивні наслідки саме для Італії.
Переклад Катерини Мички
