«Ще не час» — так звучала завуальована відповідь в рамках минулого саміту лідерів ЄС на питання, хто ж займе крісло президента Європейського інвестиційного банку. В Брюселі, як і в Люксембурзі, де знаходиться головний офіс банку, та в інших столицях всі знають, що вибори треба організувати максимально мудро і що таємниця навколо кандидатури нового президента не така вже і таємна, адже вона обертається навколо осі Франція-Німеччина.
Німецько-французький двигун, незважаючи на те, що він частенько клинить, єдиний поки що рухає Європу вперед. «Робота продовжується на економічних та фінансових теренах», — пояснював авторитетний дипломат напередодні засідання Ради Європи, виключивши можливість розгляду питання 26 і 27 жовтня. Фактично робота продовжується на рівні міністрів економіки і фінансів 27 країн-членів, в якості як управлінців ЄІБ, де всім процесом заправляє міністр фінансів Бельгії Вінсен Ван Петегем.
В банківських перегонах, де участь беруть 5 кандидатів, фаворитами вважаються 2 постаті найвищого рівня європейської політики: віцепрем’єрка і міністерка економіки і цифрової трансформації Іспанії Надья Кальвіньйо та соціалістка, і виконавча віцепрезидентка Комісії й очільниця відділу Конкуренції Маргрете Вестагер, данська лібералка, яка перебуває у відпустці за власний рахунок ще з початку вересня.
Побажання урядів — отримати вперше в історії за кермом ЄІБ жінку, так як попередньо сталось в 2019 році, коли тріснули кришталеві стіни управлінських традицій і Урсула фон дер Ляєн очолила Єврокомісію, а француженка Крістін Лагард — Центральний європейський банк. Париж і Берлін знову залучені до двосторонніх переговорів на фоні ще ширших, які проходять з 27 членами, але цього разу на користь третіх осіб, а саме, поки що з прихованими картами, але на користь Мадрида. Якщо дивитись з висоти Брюселя як Кальвіньо і Вестагер обороняються, кожна на своєму фланзі, це виглядає як матч дербі серед більшості з широким консенсусом, який відіграють перед сезоном призначень, який розпочнеться одразу після голосування на Європейських виборах 6-9 червня, після якого будуть оновлені керівники, як виконавчого комітету, так і Європарламенту, Європейської Ради і заразом і всієї Комісії.
Але чому раптом ЄІБ став таким привабливим? Мало хто сьогодні може назвати ім’я Вернера Хойєра, німця, (подвійний) мандат якого закінчується 31 грудня. Перш за все мова йдеться про банк заснований в 1958 році з метою надання доступних кредитів для інфраструктурних проєктів післявоєнного часу. Поступово він став головним фінансовим інститутом в світі, який діє на багатьох напрямках з балансом (на сьогодні) більш, ніж 544 мільярди євро і капіталом у 249 мільярдів євро.
У 1960-х роках ЄІБ запровадив позаєвропейський напрямок роботи, погодившись на ризиковий «геополітичний» Європейський союз для фінансування проєктів, які відповідають його подвійному принципу екологічного та цифрового зростання. Фактично ЄІБ прагне стати Глобальним банком для стримання кризи клімату, зупинивши в 2021 році фінансування проєктів, які стосуються викопного палива і зобов’язався збільшити квоту інвестицій з підтримки навколишнього середовища до 50% до 2025 року.
В цьому напрямку розглядається і повоєнна відбудова України, яку банк планує підтримати завдяки кредитам за пільговими відсотками. А кількість фондів програми Next Generation Eu для постпандемічного відновлення, які були видані через план Pnrr, перезапустила роль Банку в межах кордонів ЄС.
«Хто б не хотів об’їздити всю Європу і весь світ, розмахуючи щедрими чеками?», — цей жарт часто звучить в брюсельських коридорах, аби пояснити нечуване захоплення новою роллю банку. А прямим підтвердженням того є фотографії з портретом Хойєра з останнього заходу Global Gateway Forum, завдяки якому ЄС хоче кинути виклик Новому китайському шовковому шляху. З рештою це не просто гарне місце відпочинку від активної політики — потрапити до холодного Люксембургу з мандатом на 6 років (можливістю поновлення) означає стати важливою постаттю світового рівня.
Але поки що у головних кабінетах Європи не прийшли до згоди щодо кандидатури на посаду нового очільника. Ні під час неформальної зустрічі Ecofin в Сантьяго де Компостелла всередині вересня, де Іспанія грала вдома, ні під час формальної зустрічі в Люксембурзі. Щоб вибрати президента (пардон, президентку) ЄІБ потрібна кваліфікована більшість, а отже підтримка як мінімум 18 країн з 27, які представлятимуть 68% капіталу банку.
Німеччина і Франція відповідно є головними акціонерами, третьою стоїть Італія, тож без Берліна і Парижа цифри не сходяться. Але Рим хоче зіграти свої карти до кінця, ставлячи цього разу на людину, яка впевнено стоїть на ногах. Йдеться про колишнього міністра часів Драґі Даніелє Франко з гідним послужним списком, в минулому він був Головним бухгалтером країни і генеральним директором Національного Банку Італії.
Його кандидатура формально ще братиме участь у виборах, враховуючи що під час останнього форуму Економіки і Фінансів (Ecofin) він з’явився разом з міністром економіки Джанкарло Джоржетті. Франко — це розмінна монета, на яку уряд готовий обміняти дозволи в інших напрямках, але якого треба тримати на борту враховуючи розподіл крісел наступного року. Список з претендентів наступників Хойєра доповнюють інші два ексміністри — полячка Тереза Червінська і швед Томас Острос, які наразі обіймають посади віцепрезидентів ЄІБ.
Іспанія, яка згідно з протоколом і процедурою під час семестру президентства у Раді, говорить від імені 27 членів і не виступає речником власної долі, опікується промоцією кандидатури Кальвіньйо в марафоні, в якому хибний крок може вартувати поразки на фініші, як це сталося з другим номером Педро Санчеса два роки тому під час виборів президента Єврогрупи.
Попри те, що перемовини щодо Пакту стабільності і росту наразі поки що не перетворилися на базар, кількість запропонованих досьє досить широка: наприклад, Мадрид пообіцяв Парижу свою готовність відмовитись від президентських перегонів в обмін на крісло очільника офісу нового Європейського антикорупційного органу (Amla), в перегонах бере участь також і Рим, які можуть завершитися в паризькій столиці в обмін на “так” Кальвіньйо.
Щоб вмовити Берлін, який грає на одному полі з соціалістичною європейською сім’єю, до якої входить і Олаф Шольц, треба переконати тривожного німецького міністра фінансів, ліберала Крістіана Лінднера, остаточно погодитись на іспанку Кальвіньйо в обмін на місце заступника. Крім того сильне ім’я Кальвіньйо для ЄІБ паралельно розчистило б дорогу для Клаудії Бух, другого номера в Bundesbank на посаду нової очільниці наглядового комітету ЄЦБ, але її кандидатура може закрити таким чином дорогу для співвітчизниці Маргарити Дельгадо.
Якщо ситуація зайде в глухий кут, Брюссель готовий піти на компроміс і відправити до Люксембургу після закінчення свого мандату виконавчого віцепрезидента Єврокомісії, латвійського контролера державних рахунків Валдіса Домбровскіса або ж очільник Європейської Ради Шарля Мішеля. Перегони на посаду президента ЄІБ можуть перетворитися на альманахи з прогнозами, які ми перечитуватимемо після європейських виборів у червні.
Переклад Катерини Коваленко