Список виборів у 2024 році, який щойно розпочався, досить великий. Найбільша кількість виборців буде голосувати на політичних виборах в Індії цієї весни, жодні вибори не об’єднають стільки країн як європейські, заплановані на 6-9 червня, і жодні вибори не притягнуть такої національної та міжнародної уваги, як президентські вибори в Сполучених Штатах заплановані на 5 листопада. Деякі голосування з цього списку не викликають значних переживань, а інші в залежності від результату. Як, наприклад, у випадку перемоги Дональда Трампа на американських виборах або правої етно-націоналістичної партії AfD на виборах в землях Саксонії, Тюрингії і Бранденбурга у вересні 2024 року в Німеччині.
Але тема успіху партії AfD не зовсім нова. 10 років тому під час виборів у Саксонії в 2014 році, тоді ще тільки сформована партія, змогла пройти до німецького парламенту. Два тижні потому відбулись вибори в Тюрингії і Бранденбурзі, де повторився їхній саксонський успіх, перетворивши AfD на націоналістичну та євроскептичну силу. Потрапляння до Європейського парламенту міцно закріпив їхню присутність на політичній і парламентській панорамі Німеччини. Відтоді партія не сходила більше з арени.
Саксонія, Тюрингія і Бранденбург — це три федеральні землі середнього обсягу: чотири мільйони жителів в Саксонії, 2,5 м в Брандебурзі і 2,1 мільйон в Тюрингії. Але разом вони складають більшість колишньої Демократичної Республіки Німеччина, тієї комуністичної східної Німеччини, яка знаходилася по той бік стіни і колючого дроту. Ну або по цей бік, якщо дивитись з їхньої перспективи. Чому колишня приналежність до іншої Держави та іншої соціально-економічної системи, які до того ж розпалися в недалекому 1990 році, є надважливим фактором у визначенні сьогоднішнього соціального та економічного стану, а отже й політичного? Революція в жовтні-листопаді 1989 року, яка пройшла без кровопролиття, звісно що не зародилась за одну ніч. До цього призвів довгий шлях ініціатив і зусиль, які часово ідеально синхронізувалися з радянською перебудовою та іншими народними рухами в “братських країнах” східного блоку. І звичайно, що міста, в яких революція почала набувати чітких рис і форми, знаходилися на “Далекому сході”: Плауен, Ляйпциг, Дрезден, Саксонія, Гота і Тюрингія. Якщо вважати, що східно-німецька революція мала своє місце народження, то саме воно сьогодні, рівно 35 років потому буде голосувати.
Революційні гасла 1989 року призвели до об’єднання двох Німеччин, до національної єдності і створення єдиної країни, яка згідно з заявленими намірами повинна була розвиватися і соціально, і економічно. Жодне інше місце в Німеччині не має такого досвіду радикальної зміни усіх напрямків для суспільства як в колишній східній Німеччині. Тут жодна людина не має тієї ж роботи, що в 1989 році, і майже ніхто не працює за освітою. Школи, університети, та всі державні і приватні інституції змінились чи були засновані наново. Світ став іншим. Це зміна, якої прагнули громадяни колишньої Східної Німеччини, і саме вони її започаткували.
Західна Німеччина — заможна, благополучна і вільна, була моделлю, на яку значна більшість людей того часу рівнялася в очікуванні стати такими ж заможними, благополучними і вільними як їхні брати (а в деяких випадках і кровні) на Заході. Це очікування справдилось лише частково. Тож всі наслідки Nachwendezeit, а тобто епохи після “Зміни” 1989-1990 року, маємо перед нами. Навіть якщо об’єктивно на сході живеться добре, роботи вистачає, суспільство дихає вільно, останнім часом починає переважати фрустрація і втома від дуже глибоких змін, особливо серед більш старішого суспільства, яке переважає внаслідок виїзду на захід молодших громадян і середньо статистично менш адаптоване до контактів з іноземцями, через проживання за стіною до 1989 року. Тому як наслідок ізольованість і закритість переважають над такими поняттями як тверезе сприйняття реальності та дискусійна спроможність.
Але успіх AfD криється не тільки у соціалістичному минулому та постреволюційному розчаруванні на сході країни. Партія скрізь отримує хороші результати, наприклад, у найзахіднішій Ассії, де на державних виборах у жовтні 2023 року вона набрала 18%, охопивши електорат усіх політичних сил, а особливо лівоцентричних сил та тих, хто бачить в AfD перш за все проблему для сходу і консерваторів. Особливі умови глибокого сходу можуть дозволити AfD зробити квантовий стрибок, залишивши німецьку політику в стані conventio ad excludendum (згода на виключення) повільно заходячи до кімнати з пультом управління.
Переклад Катерини Коваленко