Надія на європейський СхідRenew Europe — партія, яку треба перезапустити

У Словаччині та Чехії опозиція отримала перевагу над консервативними урядами Роберта Фіцо та Петра Ф’яли, зробивши ставку на проєвропейські виборчі кампанії. Але реформізм різниться від країни до країни, а російський вплив й досі залишається головним гучномовцем

Unsplash

Після європейських виборів у Брюсселі відбулось маленьке політичне зрушення. Ліберали з єврогрупи Renew, однієї з найбільш постраждалих за результатами виборів, підходять до участі у переговорах щодо формування нового європейського уряду із зовсім іншими цифрами, на які особливо вплинув крах Еманюеля Макрона у Франції.  

Якщо в Західній Європі в більш, ніж одній країні ультраправі отримали перевагу над європеїстами та лібералами, або як в італійському випадку електорат їх взагалі проігнорував, то на Схід від Словаччини, Чехія та Польща пішли в абсолютно протилежному напрямку. 

Громадська коаліція Дональда Туска з більш ніж 37% голосів стала політичною силою, за яку проголосували найбільше польських виборців. На хвилі результатів законодавчих виборів, які пройшли у жовтні, партія Туска змогла стати першою партією країни, остаточно закривши сезон перемог Права і Справедливості (PiS) Ярослава Качинського, який зупинився на 36,2%. Проєвропейські обіцянки польського прем’єр-міністра під час виборчої кампанії до Сейму, конкретизувалися вже в перші місяці роботи уряду, надблизивши Варшаву з європейськими інституціями за рахунок негайних втручань в польську судову систему, яка постраждала від реформам уряду Матеуша Моравецького. До них ще додалась  повноцінна співпраця Туска на підтримку України, яка зміцнила на Сході європейський фронт попри постійні випади і проросійську позицію угорського прем’єра Віктора Орбана. 

Відповідна пропутінська риторика стала також двигуном перемоги словацького прем’єр-міністра Роберта Фіцо на законодавчих виборах 2023 року. Але на даному етапі європейських виборів популізм та антиєвропеїзм не зуміли переконати виборців. Партія парламентської більшості Smer зупинилась на 24,8% отримавши лише п’ять крісел. Досить неочікуваний результат після невдалого замаху на життя Фіцо всередині травня, внаслідок якого очікувалось, що його електорат мобілізується, особливо враховуючи обвинуваченя опозиції з боку самого Фіцо.  Найкращий результат показала проєвропейська партія Progresívne slovensko (Ps) на чолі з Міхалем Шімечкою, 27,8%, яка отримала 6 місць у європейській сім’ї Renew. Шімечка, який вже був членом Європейського парламенту минулого скликання, за останні місяці провів сильну проєвропейську виборчу кампанію, збудовану на прозахідній точці зору, єдиній можливій, аби уникнути ізоляції країни через щільні відносини та небезпечну проросійську риторику словацького прем’єра. Він також спробував обійти наративи “Братислава проти решти країни” говорячи про зміцнення регіонів та ідею поміркованої Словаччини, відмінної від тої, про яку розповідає світові прем’єр Роберт Фіцо. Професор та соціолог Братиславської міжнародної школи вільного мистецтва Міхаль Вашечка пояснює Linkiesta: «Якщо за минулі роки партія Ps могла визначити себе як традиційну прогресистську, схожу на Зелених у Європі, то зараз вона намагається зміститись більше до центру, дотримуючись чіткого проєвропейського підходу. Не забуваймо, що Словаччина найбільш проросійська країна в Європі, де більш, ніж 25% населення позитивно ставляться до Кремля. Стратегія Міхаля Шімечка полягає в зміщенні до центру, щоб охопити також найбільш ліберальний та поміркований електорат, який в минулому проголосував би за консервативні партії такі як Словацький християнсько-демократичний союз (Sdku). Для багатьох партія Ps залишається єдиною надією для Словаччини в кордонах Європейського союзу».

Мета лібералів у Словаччині — продовжувати працювати об’єднаним фронтом проти дезінформації уряду. Єдиним інструментом для втілення цього задуму залишається створення  “catch-all party” (партію всеохопного типу), яка зможе об’єднати разом різний електорат, пояснює Вашечка: «Ліберали, Прогресисти, Зелені, помірковані, а також християни, які в Словаччині більше не мають альтернативи, якщо з ними працювати, то вони можуть надати підтримку такому проєкту як цей».

Але ліберальна хвиля на Схід розвивалась і по-іншому. В Чехії переможницею стала партія Ano 2011, на чолі з мільярдером та колишнім прем’єр-міністром Андрейом Бабішем, який зумів зібрати більш, ніж 26% голосів. Опозиційна дуже популістська сила, що має ліберально-консервативне направлення за останні роки критикувала пакт Green new deal, а також ціль на зниження викидів на 55% до 2030 року, яка й досі стоїть кісткою в горлі для Renew. Очільник партії, олігарх з двозначною позицією, який у січні назвав Зелених із австрійської більшості «зеленими лунатиками», висловив свою незгоду щодо пакту про імміграцію і прихисток, який Рада Європи прийняла у травні. «Бабіш намагався збудувати зі свого боку “всеохоплюючу партію” зібравши всі невдоволення і страхи правих та лівих виборців, — пояснює професор Вашечка, — його політика не була відкрито антиєвропейською, але підняла деякі сумніви щодо зовнішньої політики Європи, залишивши відповідь за виборцями. Але не забуваймо, що Бабіш мільярдер, і низка рішень Європейської комісії напряму зачепили його фінансові інтереси, як і багатьох інших олігархів центральної Європи».

Бабіш залишається неліберальним лібералом, який намагається наблизитись до прогресистів і водночас підсилює дипломатичні відносини з Віктором Орбаном, міцно тримаючись за сім завойованих місць у Європарламенті. Це спосіб об’єднати невдоволення та більшу кількість підтримки, залишаючись, якщо подивитись на відсотки, одним з небагатьох популістських лідерів здатних це зробити на європейському просторі. 

Але олігарху не вистачає національного політичного проєкту. Під час виборчої кампанії він не став на шлях екстремізму, але й не запропонував неліберальні реформи, як це сталось у Словаччині. Бабіш не зміг запропонувати Чехії нового бачення, відмінного від теперішнього, але в той же час і не запропонував якихось рішень, які б були зовсім неможливо виконати або, які б кардинально змінювали державні інституції: «Фактично, якщо не пропонуєш непопулярних або політично направлених реформ отримуєш лише підтримку від електорату. Ніщо так не віддаляє громадян від політиків, як розмови про реформи, тож коли ти цього не робиш, отримуєш лише підтримку», — завершує Вашечка. 

Переклад Катерини Коваленко 

Le newsletter de Linkiesta

X

Un altro formidabile modo di approfondire l’attualità politica, economica, culturale italiana e internazionale.

Iscriviti alle newsletter