Світлана ТихановськаМи повинні зупинити диктатури, щоб врятувати Європу

Лідерка білоруського демократичного уряду у вигнанні пояснює як майбутнє ліберальної демократії і економічна стабільність континенту залежать в тому числі й від падіння режиму у Мінську

AP/Lapresse

“Диктатури не мають географічних кордонів. Якщо їх не зупинити, то вони поширюються”, говорить мені під час саміту в Давосі Світлана Тихановська — лауретка премії Сахарова 2020 року й кандидка на Нобелівську премію миру. Вона вже не один рік, знаходячись всередині делікатного геополітичного домінування, протистоїть жорсткій диктатурі Олександра Лукашенка в Білорусі, останнього визнаного диктатора старого континенту. 

Сорокарічна лідерка демократичного уряду у вигнанні перебуває в опозиції до найбільшого соратника Володимира Путіна. Отримавши підтримку американського президента Джо Байдена, з яким вона неодноразово зустрічалась з липня 2021 року, Тихановська ділиться ексклюзивною інформацією про те, що сорок п’ять тисяч білоруських солдат потенційно можуть дизертувати і стати на бік українського опору, а також, що майбутнє європейської демократії і економічна стабільність залежать в тому числі і від падіння режиму в Мінську. 

Пані президентко, я б хотів почати наш сьогоднішній діалог з особистих роздумів. З моральної та гуманної точок зору, що значить бути жінкою, яка втікла з країни, де вас обрали своїм президентом?
Перш за все, якщо подивитись на долю багатьох активістів демократичних сил у Білорусі, в тому числі і мого чоловіка, який перебуває вже третій рік у в’язниці, я не думаю, що маю хоч якесь право на щось жалітися, особливо, коли чую історії своїх співгромадян, які кожного дня піддаються насиллю. Це схвильовує мене аж до самого серця і я ще більш усвідомленіше починаю ставитичя до відповідальності, яку на мене поклали. Тому день за днем, крок за кроком ми працюємо, щоб покращити умови білорусів і створити перспективи на майбутнє. Я працюю, щоб збільшити міжнародну підтримку і збільшити свідомість інституцій. Для багатьох раніше на мапах Білорусь, нажаль, навіть не існувала. І ми мусимо це змінити.

В Білорусі вдаються до сильних внутрішніх репресій. Скільки людей на сьогоднішній день знаходиться за ґратами через свої погляди? 
На даний момент в Білорусі приблизно п’ять тисяч політичних в’язнів, з яких 1443 в’язнів офіційно належать до організацій із захисту прав людей. Йдеться про людей різного соціального рівня: адвокати, медики, журналісти, робітничі. Вони настільки різні, як і наш народ.  Білорусія в мініатюрі за ґратами, але всі вони мають дещо спільне — вони застрягли в пастці репресійної машини режиму, можливо навіть лише через опублікований пост в соцмережах, можливо вони відкрито виступали за справедливість, можливо опинилися не в тому місці і не в той час. Такі арешти часто бувають абсолютно випадковими і слугують лише для того, щоб залякати населення у вже й до того великій в’язниці під назвою Білорусь. Кожного дня відбуваються в середньому приблизно 17 затримань, більша частина з яких за протести проти війни. Інколи в’язнів випускають після закінчення терміну, але буває також, що їх заарештовують знову вже з новими обвинуваченнями. У в’язниці над політичними в’язнями знущаються, вони змушені жити в нелюдських умовах. 

Лукашенко позиціонує свою країну поруч з Росією Путіна, перетворившись таким чином на сателіта злочинного режиму. Наразі сорок п’ять тисяч солдат стануть до строю разом із солдатами Путіна проти українців. Що це значить для білорусів і на скільки військова поразка може погіршити ситуацію в Білорусії?
Лукашенко — співагресор. Він надав територію Білорусі у використання російському війську для наступу на Україну. Він діє разом з Путіним, у них спільна мета: втримати владу в своїх руках за будь-якої ціни. Обоє хотіли, щоб білоруські війська зайшли разом з російськими і воювали в Україні. Єдине, що цьому завадило — це білоруський народ.  Білоруський народ не має бажання воювати тому що взагалі є противником агресивної війни як вирішення проблем і не вважає Україну ворогом. Білоруський народ не хоче воювати за інтереси двох диктаторів. Ні Путін, ні Лукашенко не знають як себе поведе білоруське військо в подібній ситуації. Чи буде воювати, чи перейде на бік українців? Або ж обмежиться лише тим, що поверне зброю проти диктатора? В 2020 році білоруський народ вже сказав Лукашенку: “Йди геть!”, він втримався у кріслі лише завдяки Путіну.

В будь-якому разі білоруське військо не має жодної мотивації, щоб воювати з українцями. Це значить, що брати участь у війні не дуже вигідно, але ризик насправді великий. Масштабна пропаганда, яка гримить з Росії, все ж таки не має на білорусів того ж самого впливу, що на росіян. Соціологічні дослідження показують, що настрої білорусів не змінюються. Вони як не хотіли воювати проти українців, так і не бажають цього робити. І це не додає надії диктаторам: бо маніпуляції, якють спрацьовують з росіянами —  не спрацьовують з білорусами.

А це тому що білоруси — не росіяни. Білоруси поважають міжнародні закони і визнають цінність людського життя. Вони мають європейські цінності. Програш Росії в цій війні дозволить білоруському народу звільнитись від одіозного режиму. Тож білоруси роблять все можливе для того, щоб послабити обидва режими. Ця війна — це наша війна проти союзу диктаторів. 

За останні місяці дії білоруських партизанів проти режиму збільшились. В чому вони полягають?
З самого початку білоруси виступили проти війни. Партизани атакували залізні дороги, щоб саботувати пересування російських військ. За це вони поплатились тим, що їх били по колінах і погрожували розправою. Деяких з них засудили до п’ятнадцяти років в’язниці. Переважна більшість білорусів виступає проти війни і багато хочуть допомогти українцям. Ми бачимо протистояння на всіх рівнях — від саботажу на залізних дорогах до моніторингу пересувань російського війська, до ІТ-партизанів і волонтерів, які йдуть воювати за Україну, в той час як режим реагує на це посиленням репресій. 

У світі існує велика білоруська діаспора, яка складається з мігрантів, дисидентів і спеціалістів. Чи можлива на ваш погляд загальна міжнародна мобілізація за свободу у вашій країні?
Я вважаю, що велика мобілізація нашої діаспори вже почалася, і вона дійсно неймовірна: де б я не була, я завжди піклуюсь про те, щоб поговорити з місцевими білорусами. Вони — наші посли у всьому світі і роблять важливу роботу, не лише з просування нашої культури, а також з просування наших ресурсів. Ми білоруси маємо що запропонувати світові. З 2020 року тисячі людей були змушені виїхати з країни, але вони не сидять склавши руки — білоруси працюють, навчаються, допомагають Україні і я знаю, що багато з них повернеться і буде допомагати будувати демократичну Білорусь, коли теперішній режим зникне.  

Яку роль відіграють міжнародні інституції такі, як Європейський Союз у підтримці вашого опору?
На сьоголнішній день в Білорусі потрібно розділяти режим від народу — це наш месседж міжнародним організаціям. Їхня роль важлива: ми просимо їх накласти санкції на режим, але в той же час допомогти білоруському народу, нашій громадській спільноті, репресованим медіа й бізнесу у вигнанні. Європейський союз підтримав білорусів більш, ніж ста мільйонами євро з 2020 року і готовий інвестувати ще три мільярди після того, як відбудеться перехід до демократії. Але мова йде не лише про гроші. Мова йде також і про те, щоб продемонструвати білоруському народу, що ми належимо до Європи і що міжнародна спільнота на нашому боці.

Якби Вас попросили намалювати майбутнє Білорусі, яким би ви його намалювали?
Щоб пізнати Білорусь майбутнього потрібно подивитись на наших сусідів — країни Балтії, Польщу. Нова Білорусь буде демократичною країною з європейськими цінностями, в якій інтереси громадян будуть попереду інтересів Держави. Держава — це лише апарат, який допомагає гарантувати права громадян і збільшення їх благополуччя. Що стосується Білорусі, то ми знаходимось ще на початку, але я вірю, що приватні компанії стануть двигуном для росту майбутньої демократичної Білорусі. Білоруська економіка буде збудована на міцному та інноваційному приватному секторі. Компанії, які створять робочі місця, будуть платити податки і це сприятиме існуванню сильного середнього класу. Ми зробимо все, щоб наша демократія залишилася з нами назавжди.