2022 став роком фактчекінгу і для багатослівної політики в тому числі. 24 лютого російські мотопіхотні колони порушили не лише українські кордони, а й кордони нашої оманливої уяви про мир, підживленої фальшивими переконаннями, що психоз Володимира Путіна вдається тримати під контролем. З цього дня для багатьох путінських поплічників почався “період оплакування”, який поклав початок прірві між порожніми словами та бездіяльністю.
Маємо управлінський клас нездатний приймати рішення з такою ж майстерністю з якою він публікує твіти. Але три прагматичні жінки нарешті зірвали цю завісу марнослів’я: президентка Європарламенту — мальтійка Роберта Мецола і прем’єр-міністерки Фінляндії та Естонії — Санна Марін і Кая Каллас. Саме вони — наші три європейські жінки року. Вони уособлюють “двошвидкісну” Європу, яка дійсно існує (існувала), але яку ми помітили лише на фоні кольорів України, що засвітились на будівлях головних установ всього континенту.
Європа їде до Києва
Коли українці ховалися в метро від бомб, а ми розважались світловими шоу — відбулась інша Європа. Європа, яка сідає на потяг в напрямку Києва; в той час як Макрон витрачає години на дзвінки з Путіним, країни-члени занепокоєні шантажем Віктора Орбана, а санкції видаються пакетами ніби гігабайти від телефонного оператора. Це нова Європа, яка втомилась чекати.
Європа, яка уособлюється трьома жінками. Три як “трійця”, на якій тримається будова ЄС, але замість Ради і Комісії є лише дві країни-члени. Маємо завдячувати Мецолі, Марін і Каллас за те, що не повелися на м’яку політику дипломатії, яка: “ніколи не працювала і не спрацює”. Є символічним також і те, що вони належать до трьох основних європейських політичних сил: мальтійка походить із народної партії, Марін — із соціалдемократів і Каллас з “Віднови Європу”. Це покоління державних діячок, народжених в кінці 70-х і всередині 80-х, захистило українську демократію, а це автоматично означає й європейську.
Першою була Мецола
Мецола стала першою серед керівників вищих ланок європейських інституцій, хто відвідав Київ. До неї це зробили лише прем’єр-міністри Польщі, Чеської Республіки та Словенії. 15 березня Київ відвідав на той час прем’єр Великої Британії Борис Джонсон. Вона ж приїхала 1 квітня — за тиждень до візиту Урсули фон дер Ляйєн, за три до візиту Шарля Мішеля і за два місяці до візиту групи Драґі, Макрона і Шольца. Мецола зробила важливий жест, навіть ризикуючи власним життям, адже російська армія ще декілька днів буде знаходитись в передмісті Києва. Фотографія на якій Мецола вдягнена в зелену футболку схожу на ту, що носить президент, тисне руку Зеленському — вже увійшла в історію. Зустрітись з лідером у розпал війни – це більш вагомі реквізити, ніж жовто-блакитні стрічки, під час її виступів у Стразбурзі та у Брюсселі. Європейський парламент весь час демонстрував більш рішучі дії, ніж Комісія чи Рада щодо санкцій, стелі цін на газ, постачання зброї, вступу України до ЄС.
Доктрина Марін
Фінляндія має спільний з Росією кордон довжиною 1300 км. В минулому столітті ця країна вже героїчно воювала з Москвою і лише самопризначений посередник Реджеп Тайїп Ердоган заважає їй вступити до НАТО разом зі Швецією. Після півстолітньої “нейтральності” скандинавці з надією дивляться на “парасольку” Атлантичного союзу, щоб заховатись під нею від погроз Путіна.
Ґельсінкий уряд повівся рішуче в цьому процесі. Те, що пропонує Марін — єдиний можливий шлях до миру: “Єдиний спосіб, в який може закінчитись війна — це коли Росія піде з України”. Чи можна сказати ще простіше? Допоки найманці Кремля не підуть з України передумов для переговорів не буде. Крапка. Це — доктрина Марін.
В пазурах тигра
Каллас керує найбільш східною з трьох Балканських республік і знаходиться вона в пазурах “тигра”. Тим не менше завдяки Каллас стали знов актуальними слова Черчиля сказані в розпал Другої світової війни, коли здавалось, що Гітлера вже не зупинити: “не має сенсу ні розмовляти ні домовлятись з тигром поки твоя голова знаходиться між його пазурами.” Не можна довіряти Путіну. Не існує беззбройного миру, бо це було б кладовище. “Ми повинні дати надію Україні, яка в буквальному сенсі бореться за Європу”. Ця цитата від 11 березня ніколи не застаріє.
Стаття увійшла до Журналу Linkiesta “Жінка життя свобода“. В кіосках Рима і Мілана, на вокзалах і в аеропортах, в нашому онлайн магазині “Сценарії 2023” спільно з New York Times. Журналі від Linkiesta “Жінка життя свобода“
Переклад на українську Катерини Коваленко
