За даними Державної прикордонної служби України з початку повномасштабного вторгнення закордон виїхало вісім мільйонів українців, майже два мільйони й досі лишаються поза межами країни. Серед них переважно жінки та діти. За прогнозами директорки Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України Елли Лібанової 90 відсотків з цих двох мільйонів назад не повернеться не планують повертатися назад.
Нещодавно центр стратегічних комунікацій спільно з Texty.org.ua промоніторили 180 україномовних телеграм спільнот і 13 вайбер-чатів, аби дізнатися про що спілкуються українці в Чехії, Німеччині та Польщі. Мета цього дослідження не осуд українців, а бажання виявити вразливі місця і допомогти знайти відповідні рішення.
Дослідження проводили в грудні, тоді 62 відсотки українців хвилював побут, 5 відсотків місцеві новини і лише 2 – війна, 30 відсотків писали про не визначені теми.
Також біженці через незнання мови та нерозуміння ринку праці закордоном шукали нелегальні або напівлегальні схеми працевлаштування. Дослідникам вдалося зафіксувати величезну кількість оголошень про роботу в секс-індустрії, куди намагають втягнути українок. На кшталт: “студія масажу шукає чарівних дівчат, які хочуть добре заробляти” або “познайомлюся з красивою дівчиною, гарантую повну матеріальну підтримку”. Схожих повідомлень знайшли аж 387, але в відсотковому співвідношенні — це трохи більше одного відсотка від усіх оголошень про пошуки роботи.
Для того щоб не потрапити у трудове чи сексуальне рабство, експерти радять більше читати матеріали МЗС та їхні цільові інформаційні кампанії, а також інші державні і міжнародні агенції.
Прикро вразило, що українці за кордоном шукають російськомовних спеціалістів. Лікарі, юристи, консультанти з певних питань – запит саме на російськомовних, навіть україномовні шукають для дітей вихователів, які говорять російською. Велика кількість українців за кордоном й надалі спілкуються російською та вважають її універсальним способом спілкування. Але тісні контактиз росіянами або вихідцями з країн СНД можуть посилити ворожий інформаційний вплив на українців. Протидіяти тому можуть самі українці, завдяки самоорганізації, а також посольства України, які могли б виділяти невеликі гранти або надавати приміщення для організації зустрічей.
Щодо теми війни, поширення російських наративів чи дезінформації, то активно ця тема активно не обговорюється. Лише іноді в поле обговорення потрапляли теми про негатив з боку іноземців чи несправедливе ставлення до українських біженців.