У Європі високошвидкісна залізнична мережа, яка розширювалася експоненціальним ритмом протягом десятиліть, зробила залізницю все більш зручним способом пересування, а електрифікація ліній допомогла звести до мінімуму вплив залізничного транспорту на навколишнє середовище та екологію. Порівняно з нинішнім рівнем використання високошвидкісних залізничних сполучень, Європейський Союз має намір подвоїти його до 2030 року, а до 2050 він має зрости втричі. Як зазначає онлайн видання каналу CNN, досягти таких цілей можна за допомогою масштабного розширення залізничних мереж, яке, однак, може виявитися складним завданням. Будівництво інфраструктури, яка перетинає кордони, може привести до виникнення певної напруги щодо розподілу витрат і контрактів, щодо правил, що застосовуються у різних державах, тоді як внутрішні проекти можуть бути простішими.
Серед країн-лідерів маємо Чехію та Польщу. Чехія з допомогою Франції планує побудувати серію залізничних ліній, максимальна швидкість яких сягатиме 350 кілометрів на годину і які сполучатимуть головні міста країни. А Польща хоче увійти в сектор високошвидкісного руху сполученнями між Варшавою, Лодзю, Вроцлавом і Познанню.
У Німеччині в грудні 2022 року відкрилася нова швидкісна лінія, яка скоротила час подорожі між Мюнхеном і Штутгартом на п’ятнадцять хвилин. Проєкт є частиною коридору Main Line for Europe, який має на меті з’єднати 34 млн людей у п’яти країнах. Відправною станцією є Париж, а кінцевою – Будапешт, з проміжними зупинками в таких містах, як Реймс, Мец, Страсбург, Мюнхен, Зальцбург, Лінц, Відень і Братислава. Деякі частини проєкту, такі як сполучення Париж – Страсбург, Аугсбург – Мюнхен і Санкт-Пельтен – Відень, вже завершені, тим часом як інші, наприклад, сполучення як Страсбург – Карлсруе і відрізок між Віднем і Братиславою, все ще будуються. З іншого боку, реалізація інших частин маршруту, в тому числі тієї, що має дійти до Будапешта, не є гарантованою, що ставить під загрозу повну реалізацію проєкту.
Під час спільної прес-конференції президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Олафа Шольца було оголошено про те, що з 2024 року Париж і Берлін буде сполучати надшвидкісний прямий потяг. Наразі між двома столицями не менше восьми годин подорожі потягом, а нова лінія, у свою чергу, буде з’єднана зі швидкісним потягом, що сполучає Париж і Барселону. У грудні 2022 року залізничний перевізник Trenitalia оголосив, що швидкісна лінія з’єднає Париж і Мадрид з кінця 2024 року, спростивши маршрут, який, незважаючи на те, що між двома столицями лише одна тисяча кілометрів, передбачає десять годин подорожі та пересадку на інший потяг, оскільки прямого сполучення між цими містами поки що немає.
Новим маршрутом, який також включатиме зупинку в Барселоні, курсуватимуть поїзди Frecciarossa, а італійський перевізник Trenitalia оголосив, що потяги з Італії зможуть користуватися новою лінією, використовуючи проїзд територією Франції як сполучення. Це важливий крок, і коли слова перейдуть в дію, це стане великим проривом на шляху до покращення умов залізничних перевезень в Європі.
У вересні 2022 року прем’єр-міністр Португалії Антоніу Кошта представив проєкт нової швидкісної залізничної лінії, яка з’єднає найважливіші міста Португалії Лісабон і Порто за годину і 15 хвилин без проміжних зупинок. Сьогодні цей маршрут забирає трохи менше трьох годин. Лінія, яка буде завершена після 2030 року, потребуватиме прокладання нових колій і не зможе використовувати вже існуючі, оскільки вони працюють на повну потужність. Згодом маршрут буде прокладений до іспанського міста Віґо і вже сьогодні його вважають найсучаснішим, адже поїзди курсуватимуть ним зі швидкістю триста кілометрів на годину. Однак завершення будівництва тієї частини, що пролягатиме до Лісабона залишається під питанням через відсутність конкретного дедлайну.
У деяких країнах, таких як Швеція, скептицизм правлячих партій призвів до відмови від планів будівництва високошвидкісних залізничних сполучень. Чотири правоцентристські партії, які перемогли на виборах 2022 року, в тому числі ультраконсервативні шведські демократи, заявили, що ці інвестиції “можуть зашкодити тим, які виділені під більш термінові проєкти”.
Високошвидкісна лінія була запланована у 2014 році консервативним урядом Фредеріка Райнфельдта, до якого приєдналися представники Поміркованої коаліційної партії, Партії центру, Народної партії лібералів та Християнських демократів. Три з чотирьох партій тоді розійшлися з центристами і вирішили об’єднатися зі Шведськими демократами. Енні Луф, лідерка Партії центру, яка йде у відставку, заявила у Twitter, що Швеції “потрібно більше залізниць і нових сполучень між північчю і півднем”, і що “дуже шкода, що новий уряд відмовився від своїх зобов’язань у цьому напрямку”.
У Греції низка бюрократичних проблем затримала запуск першої в країні високошвидкісної залізниці в 2021 році. Нові потяги, які можуть розвивати максимальну швидкість до двохсот кілометрів на годину і з’єднують Афіни та Салоніки за три з чвертю години, почали курсувати у травні 2022 року, а подальша модернізація інфраструктури може скоротити відстань між Афінами та Салоніками лише до трьох годин.
У Фінляндії швидкісна залізнична лінія, що сполучає Хельсінки та Санкт-Петербург, яку дванадцять років тому урочисто відкрив сам Владімір Путін, була призупинена через наслідки російського вторгнення в Україну. Раніше цю послугу надавало російсько-фінська joint venture “Karelian Trains”, але санкції ЄС наклали заборону на потяги, які “більше не відповідають нормам”. А нічний потяг за маршрутом Москва — Хельсінки із зупинкою в Санкт-Петербурзі, був скасований під час пандемії і досі не відновлений. На південному заході Фінляндії планується будівництво лінії, яка запрацює з 2030 року і має скоротити час подорожі між містами Хельсінки і Турку до однієї години з нинішніх двох годин. Міна Форстром, керівниця проєкту Turku One Hour Train, розповіла порталу Railway Tech, що “результатом цієї важливої роботи стануть кліматичні покращення для Фінляндії”, а компанія підрахувала, що скорочення часу подорожі призведе до того, що понад півтора мільйона нових пасажирів на рік обиратимуть цю лінію.
Переклад Катерини Мички