“Ми повинні якось оплачувати рахунки! Twitter не може розраховувати лише на рекламодавців. Як щодо восьми доларів?”. Це був листопад 2022 року, Ілон Маск щойно став офіційним власником Twitter і такими заявами намагався «втюхати» Стівену Кінгу ідею платної версії соцмережі. Трохи більше як за пів року, чого тільки не сталося у Twitter: багато рекламодавців втекли від синьої пташки і щоб їх повернути, Маск призначив нову генеральну директорку. Більшість працівників звільнили, а компанія скорочує витрати на все – навіть на оренду, яку вона не платить вже протягом кількох місяців.
Однак однією з найвагоміших змін адміністрації Маска, швидше за все, стане новий регламент API сайту. Під API ми маємо на увазі Application Programming Interface, платформа, яка зазвичай дозволяє різним цифровим продуктам або послугам взаємодіяти між собою. Історично так склалося, що API Twitter використовували багато пошуковців, компаній та незалежних програмістів для створення ботів на сайті або для аналізу того, що там відбувається. Але тепер Маск хоче запустити монетизацію і виставити щомісячну оплата за доступ до «0,3% твітів» у розмірі від 40 тисяч доларів на місяць, причому плата за більший обсяг даних може сягнути більше 200 тисяч доларів на місяць. Це занадто висока цінова політика, яка вже призвела до краху екосистеми, що сформувалася навколо API починаючи з 2006 року.
Невідомо, чи метою таких запроваджень є насправді грошовий прибуток (кількість компаній, готових викласти щонайменше півмільйона доларів на рік, дуже мала) чи це помста технологіям, які вже не відповідають цій фазі занепаду епохи соцмереж. Відкрита мережа розвалюється, гниє зсередини, барикадуючись за paywall та користувачами premium. Той, хто використовує API вважається паразитом та дармоїдом, тому Нехай платить, чорт забирай! Ця тенденція вийшла далеко за межі Twitter і охопила також Reddit після того, як компанія представила такі ж захмарні нові стандарти для свого API, викликавши хвилю невдоволення.
Незважаючи на скарги про ситуацію з Інтернетом, рішення нової адміністрації Twitter може мати серйозні наслідки в інших сферах. Як пише видання Washington Post, від таких нововведень страждають також асоціації та неурядові організації, які займаються стихійними лихами, військовими злочинами та дезінформацією. За словами Алекси Кеніґ, однієї з очільниць Центру прав людини Школи права Берклі: “Будь-яка відповідальність за дотримання, захист і відшкодування збитків за порушення прав людини, які компанія може спричинити або яким вона може сприяти, очевидно відходить на другий план порівняно з фінансовими інтересами”. Це не просто поодинокий випадок, це частина “переосмислення пріоритетів Twitter у цьому світі”, — результати якого вже відчутні ствреджує Алекси Кеніґ.
За останні місяці дійсно багато чого змінилося. Звичайно, кожен досвід є особистим і суб’єктивним, але так багато змін, які сталися за такий короткий час, могли змінити не лише пріорітети Twitter, але і його функції. Починаючи з Арабської весни 2010-2011 років, Twitter перетворився на важливий засіб організації та контр-інформації, ставши найбільш популярною соціальною мережею серед журналістів, активістів та зацікавлених користувачів. Події історичного значення, такі як війни, повені, землетруси, а також більш світські події, такі як вручення премії “Оскар” або Суперкубок, також проходять і тут, на сумнозвісному “іншому екрані”, де користувачі діляться останніми новинами, свідченнями, відео, неминучими фейками, а також мемами і сенсаціями.
Twitter став важливою соцмережею не через масу своїх користувачів (досить невелику порівняно з Facebook чи Instagram), а через свою практично ексклюзивну функцію: соцмережа завжди була місцем the place to be в моменти катастроф та важливих подій. Зміні парадигми загрожують не лише платні сині галочки, які через каприз Ілона Маска порушили роботу алгоритму, принаймні для власника сторінки, але й базарування API Twitter з метою монетизації (або помсти), що загрожує Twitter втратою цілої плеяди користувачів, професіоналів, дослідників і політиків, які приносили успіх соцмережі. Принаймні ще вчора.
Переклад Катерини Мички
