Словаччина — країна заручниця популізму та дезінформації російського штибу і ці феномени безпосередньо впливають на сьогоднішні політичні сценарії. Проєвропейська президентка Словаччини Зузана Капутова, представниця ліберальної й європеської партії “Словаччина прогресивна” заявила, що не буде балотуватись на повторний строк після численних негативних висловлювань і погроз на її адресу, які вона отримала за останні роки.
Капутова, яка згідно з опитуванням Ipsos — найбільш популярна політикиня в країні з підтримкою у 42,9 відсотки була обрана в 2019 році, ставши опорною точкою для європеїстів та меншинств. Очільниця держави вивела Братиславу з Вишеградської групи і висловила свою підтримку Києву після російського повтомасштабного вторгнення. Її позиція не залишилась непоміченою і лідер опозиції та колишній прем’єр-міністр Роберт Фіко звинуватив її, не маючи жодних доказів, в тому що вона є маріонеткою Сполучених Штатів і представляє інтереси фінансиста Джорджа Сороса. Капутова повідомила, що звернеться до юристів, оскільки до негативних висловлювань додались також і анонімні погрози, саме тому вона вирішила не балотуватись на наступні президентські вибори 2024 року. Це серйозне рішення, яке матиме наслідки для парламентських консультацій запланованих на кінець вересня.
Дострокові вибори, проведення яких було призначено після падіння низки слабких консервативних урядів під керівництвом антикорупційної партії OL’aNO, можуть завершитись перемогою проросійської, євроскептичної і гомофобської партії SMER під керівництвом експрем’єр-міністра Фіко. Соціал-демократичний рух політично близький до Москви перебував при владі в період між 2009 і 2019 роками. Сьогодні його представники виступають проти будь-якої військової допомоги Києву.
Ситуація, як нагадує портал Foreign Policy, безпосередньо стосується Брюсселя і Вашинґтона. У випадку обрання на посаду прем’єра Фіко, Братислава може розвернути свій проєвропейський курс у зворотньому напрямку. Словаччина — це важлива держава як для Європейського союзу так і для Атлантичного, межуючи з Україною вона прикриває східний фланг обох фронтів від можливих московських провокацій.
Згідно з передвиборчим опитуванням, яке провели словаки з Median в період з 19 по 21 липня, перевага партії SMER знаходиться на рівні 20,1 відсотка голосів. Після них іде Словаччина Прогресивна з 19,1 % голосів і Голос Соціал-демократії, який було утворено внаслідок відокремлення більш поміркованої частини партії SMER, яка може отримати трохи більше 11 % голосів. На четвертому місці з 10% голосів маємо ультраправих проросійських євроскептиків з партії Республіка, а також ще три партії серед яких примітна радикальна партія промосковських правих Ми – одна сім’я, інші дві більш стримані зупиняються на 6%. Також не обійшлось і без радикалів, таких як Перша Націоналістична партія Словаччини з 4% і ультра праві в квадраті Народна партія Нашої Словаччини з 2,5%. Картина не однорідна, але присутність низки екстремістських партій, у яких не виникне жодних проблем переступити через ідеологію власної країни в ім’я ненависті до Брюсселя і ліберальної демократії, викликає занепокоєння, тому що може штовхнути Словаччину в обійми Вишеграду і Москви.
Популізму Фіко, який посідав посаду прем’єр-міністра в період з 2006 по 2008 і з 2012 по 2018 рік, сприяє низький рівень довіри населення до інституцій (лише 18 % громадян їх поважають), рейтинг у 70% серед словаків, які виступають проти постачання зброї Україні і зростаюча непопулярність НАТО. Парадокс полягає в тому, що партія SMER і Фіко попри свою гомофобську позицію і союзи з правими екстремістами ще й досі залишаються в складі групи Соціалістів і Демократів у Брюселі.
Керівники групи повідомили, що розглянуть призупинення членства партії у своїй коаліції, адже риторика, яку проводить Фіко відома вже давно. Очільник SMER подав у відставку з посади прем’єра у 2018 році після скандалу, що виник внаслідок подвійного вбивства журналіста з розслідувань Яна Кучака і його нареченої Марини Кушнірової. Розслідування Кучака щодо корупції зачепило і Фіко, а подальші події тільки похитнули його підтримку. Йому вдалося повернути втрачене завдяки народному невдоволенню, економічній кризі і підтримці (в тому числі й непрямій) від ЗМІ.
Присутність численних медіа і порталів, які розповсюджують дезінформацію і конспірологічні теорії на користь Москви, а згідно з даними від Euronews їх аж 253, може бути поясненням вкорінення популістських словацьких рухів. Екстремістські загони, зокрема і в соціальних мережах, мають 1800 відкритих сторінок в Фейсбуці, які поширюють російську пропаганду. Григорій Мезежніков, президент Institute of Public Affairs в Братиславі нагадав Euronews, що “проросійські пропагандисти в Словаччині — це не якісь там нікчемні активісти чи поодинокі голоси, а політичні фігури першого плану” і про те, що проросійські настрої в Братиславі панують вже два століття.
Мезежніков згадує, що у ХІХ столітті, місцеві політики “хотіли, щоб Російська імперія захистила Словаччину і всі слов’янські народи, а особливо найменші” і ці поняття “передавались із покоління в покоління”. Частина словацького населення симпатизує Москві, на це є історичні причини і портали дизінформації, які все ж приваблюють нових адептів, і потрібні для того, щоб задовольнити великий запит суспільства.
Після вторгнення в Україну, згадує Мезежніков, були організовані “марші за мир”, під час яких боготворили Путіна і проголошували його “нашим президентом” йдучи всупереч офіційній політичній лінії уряду. За словами президента Інституту державних справ: “Російські пропагандисти вибрали Словаччину аби розповсюджувати власні теорії, бо вважають цю країну найслабшою в Центральній Європі і таку, що має сприятливий ґрунт для культивації їх теорій”.
Переклад Катерини Коваленко