Єврокомісія анонсувала, що сховища природного газу 27 країн-членів заповнилися на 90% на 2 з половиною місяці раніше, ніж передбачалося кінцевим терміном визначеним на перше листопада.
Згідно з даними Gas Infrastructure Europe (Gie) лише 6 країн злегка не досягли мети і лише Латвія знаходиться нижче 80% (на 3 %). Запаси Іспанії складають 100 %, Польща і Нідерланди — 93%, Німеччина — 92%, Італія — 90%, Франція — 84%. Як повідомляється в офіційній заяві Комісії , заповнення сховищ до початку зими допоможе Європі впоратись з можливими перебоями у постачанні. “Разом ми позбуваємося залежності від російського газу”, — задоволено написала у своєму Твіттері президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Минулого року Росія під приводом непланового ремонту і проблем на лінії зменшувала прямі поставки газу в Європейський союз з метою маніпуляції поставок енергоносіїв, щоб змусити уряди і громадську думку перестати підтримувати український спротив. Постійно зростаючі ціни і перспектива залишитись без газу, змусила уряди готуватись до ще гірших сценаріїв, таких як раціоналізація або запрограмовані відключення.
Але тепла зима і зменшення споживання, пов’язане також і з підвищенням комунальних витрат на опалення, дозволили уникнути гіршого розвитку подій. В той час, як все робилось для того, щоб звільнитись від російського газу, варто нагадати, що навідміну від нафти, газ ніколи не потрапляв під санкції з боку країн Європейського союзу і продовжував постійно імпортуватися.
Згідно з даними від Eurostat в перші три місяці 2022 року Росія була головним постачальником газу в Європейський союз, що складало 38,8% від загальної кількості. В той же період 2023 року квота російського газу становила менш ніж 17% і продовжує знижуватись. Москва таким чином втрачає велике (і легке) джерело прибутку і того, що видавалось найбільш значною російською зброєю.
На сьогодні рубль, який Владімір Путін хотів нав’язати європейським країнам, щоб купувати російський газ, опинився серед найменш гнучких валют світу на одному рівні з турецькою лірою, аргентинським песо і венесуельським боліваром. То невже все складається якнайкраще у газовому домі? Не зовсім. Недостатньо звільнитись від російського газу, для того щоб трансформація європейського ринку призвела до глобальних змін у поставках газу у світі і запустила процеси, які потребують декількох років для стабілізації.
Щоб звільнитись від російського газу, європейські країни були змушені подивитися в інший бік і зайти зі своєю економічною міццю на ринок зрідженого природного газу, зокрема, стати відкритими до коливань більш відкритого сектору, який певним чином можна порівняти з ринком нафти.
Навіть якщо газу в сховищах достатньо, щоб покрити третю частину запиту під час опалювального сезону, температура, нижча за середню, може призвести до занадто великого підвищення його споживання зі сховищ. За таких умов оператори енергоносіїв змушені купувати більше газу, а національні уряди змушені більше втручатися, щоб обмежити споживання.
Іншими словами — енергетична криза не закінчилась, перебої з постачаннями залишаються й досі причиною для занепокоєння і ринок газу став набагато більш нестабільним порівняно з минулими роками. Європейські трейдери реагують болісно на все, що може перервати або загальмувати виробництво чи експорт. Тут варто привести приклад амстердамської біржі (Ttf), яка зреагувала на новину можливого страйку працівників експортних об’єктів зрідженого природного газу (ЗПГ) в такій далекій Австралії, піднявши за останні тижні ціни до 40 євро порівняно з 29 євро, які трималися напочатку серпня.
Австралія становить приблизно 10% від світової пропозиції ЗПГ, її поставки здебільшого йдуть до Азії і рідко до Європи. Тим не менше, якби азіатські покупці австралійського газу змушені були через страйк шукати альтернативних поставок, їх запит став би конкурентним запиту європейських країн, і таким чином цього було б достатньо, щоб квоти ф’ючерсів на газ на біржі Ttf виросли. Страйк не було підтверджено і для того, щоб він справді вплинув на австалійський експорт ЗПГ потрібен час (по факту азійський ринок не відреагував на цю новину), а в Європі новина, яка б в минулому спричинила тільки незначне коливання, сьогодні спричинила різке зростання цін.
Занепокоєння також виникало і в період червня-липня, коли Норвегія повідомила про продовження робіт на деяких промислових об’єктах. Ця новина також призвела до зростання цін незважаючи на те, що сховища вже були заповнені більш, ніж на половину. Як заявила Уповноважена Європи з енергетики Кадрі Сімсон, позиція Європейський союзу в “значно стабільніша порівняно з минулим роком. Але як ми побачили за останні тижні, ринок болісно реагує на найменші загрози”.
Нестабільність ринку залишиться такою щонайменше до 2026 року, коли поставки ЗПГ зможуть стабілізуватися завдяки запуску нових промислових об’єктів у великих країнах експортерів, таких як Сполучені Штати і Катар, країни східного Середземномор’я (Єгипет, Ізраїль, Кіпр) і деякі африканські країни.
А це означає, що після того як буде витрачено мільярди євро і доларів, для збільшення пропозиції ЗПГ та будуть підписані контракти на поставки на довгий період — ніхто не плануватиме відкотилися назад до минулих схем постачання. Європа більше не повернеться до імпорту російського газу, хто б не прийшов на місце Владіміра Путіна.
Переклад Катерини Коваленко
