Ринок праціЩo робить Європейська комісія для вирішення питання браку робочої сили

Ставки на територіальне переміщення може бути недостатньо аби заповнити недоліки економічної і соціальної нерівності. В палаці Берлаймон домовляються про прийняття низки заходів, які допоможуть збільшити пропозицію і сприяти зростанню кількості робочих місць

(Unsplash)

Здається, що криза на ринку праці існує ще з давніх давен, але після пандемії, яка змінила звички більшості людей, і війни на порозі Європи, яка вплинула на глобальну рівновагу, тема зайнятості знов постає із забуття і вписується в порядок денний державних урядів.

Це визнає також і Європейська комісія, яка в ці дні вирішує низку заходів, які допоможуть стимулювати і зробити більш привабливим ринок праці в ЄС. Надто заспана і недостаньо переконлива робоча панорама старого континенту виглядає затхлою, без цікавих перспектив, яка замість того аби наблизити потенційних кандидатів і кандидаток їх відштовхує, залишаючи підприємців з порожніми руками.

І поки в Італії компаніям надаються якісь “паліативні засоби” у вигляді зменшення фіскального тиску і пільг, аби ті погодились наймати робочий персонал, одночасно з цим ринок праці продовжує потопати: відсоток людей в Європі, які в 2022 році майже дійшли до межі бідності і соціального виключення досяг 21,6 %. 

Німецьке видання Die Zeit  в своїй нещодавній статті процитувало слова зі звіту 2002 року Інституту світової економіки м. Кіля:  «Це може комусь розбити серце, але ринок праці — це також ринок». Простір, а тобто ринок повинен приваблювати і вміти адаптуватись до нових викликів, аби гарантувати ріст і стабільність.

В той час як 75% європейських компаній заявляє про нестачу робітників, звіт від 2021 року Європейської комісії показує наскільки є складною і неоднорідною крихкість європейського ринку. Автоматизація виробничих процесів, екологічний перехід, старіння населення — до 2020 року були факторами, якими можливо було управляти, то пандемія пришвидшила їхні наслідки, дезорієнтуючи кожен сегмент ринку праці. Галузі здоров’я, територіального переміщення, агрокультури, прихистку, продажу і будівництва потерпіли найбільше від пандемії і сьогодні їхнім працівникам важко знайти роботу. 

Тож картина, яка видається новою і суперечливою, насправді відзеркалює еволюцію останніх років, яка визначалася відкритістю до збереження навколишнього середовища і цифрового прогресу, а також постійного зниження вартості роботи. Фактично через старіння населення в багатьох регіонах Північної Італії кількість пенсіонерів перевищує кількість працівників, і наступні покоління близькі до пенсійного віку, знаходяться у скрутному становищі.

Серед найбільших проблем —  невідповідність навичок (часто пов’язаних з диджиталізацією) до отриманої освіти та неможливість отримати стабільний робочий контракт, враховуючи зростаючу кількість роботодавців, які наймають на роботу працівників без стабільного контракту, навіть коли знаходять ідеального кандидата.   

Ринок праці — це все ж таки ринок, який має двох головних гравців, з одного боку тих, хто шукає працівників, а з іншого тих, хто шукає роботу. На перший погляд вони не суперечать одне одному, але вказують на те, на що допоки не звертали уваги, а саме про свободу волі.

Домінуючий до цього моменту наратив про “все-заради-роботи” тепер вже застарів, і це підтверджують 2,9 % вільних місць в європейських компаніях. Це феномен, який продовжує ширитися світом, як і дистанційна робота так і “Велике Звільнення” в ім’я якого лише в 2022 році звільнились приблизно 2,2 мільйони працівників — не треба жити лише заради роботи і до того ж погано. 

Згідно з даними Організації з кооперації і економічного розвитку (OECD) є різні фактори, які треба брати до уваги обираючи роботу, і які у свою чергу роблять державу більш привабливою для кандидатів.

Індекс привабливості талантів, який опублікувала організація, враховує різні елементи, які впливають на привабливість певної нації: якість пропозиції, податки і заробітна платня, майбутні перспективи, сімейна складова, освітній простір, інклюзивність, якість життя і здоров’я. В класифікації 2023 року найбільш привабливих країн для високоспеціалізованих працівників і працівниць, перше місце займає Нова Зеландія, а Мексика — останнє, Італія в цьому списку наближається до останніх позицій.

Поки концепція праці змінюється, сьогоднішній основний виклик полягає у тому, щоб використовуючи позитивну конʼюнктуру, привабити робочої силу і надати їй переваги аби вона залишилась. Якщо уявити Європу 2030 року, консалтингова компанія McKinsey передбачає, що майбутнє ринку праці буде охарактеризоване вже відомими тенденціями: географічна диференціація роботи і міграції, автоматизація і зміна зайнятості і галузей. Для довгострокової перспективи, починаючи з аналізу 1095 ринків праці на континенті, звіт підказує про необхідність значущого і термінового втручання для зміни ринку, аби він міг реагувати на різні сценарії соціальної і робочої нерівномірності, спричинені розвитком штучного інтелекту і концентрації зайнятості у великих хабах і мегаполісах.

Це сценарії, які розгортаються перед нашими очима і очима Європейської комісії, яка планує втілити свої амбіційні цілі до 2030 року, навіть з питання територіального переміщення. Проєкт “Європа у русі” від Європейської комісії пропонує переміщення між країнами ЄС з освітньою метою та передбачає збільшення переміщення (щонайменше на 25%) для тих, хто має диплом про вищу освіту, і на 15% для тих, хто навчається у професійних училищах.

Територіальне переміщення не буде виключно внутрішньо європейським і  також розшириться і на талановитих людей з третіх країн, що мають освіту, отриману наприклад в “Осередку талантів ЄС”. Ця програма призначена для неєвропейських громадян, їх найму на роботу і визнанню (за спрощеною процедурою) їхніх дипломів і кваліфікації з метою пришвидшення включення до ринку праці. Напевно робити ставку виключно на територіальне переміщення недостатньо, але працівники сьогодні, і не лише в 2030 році, заслуговують на рішучі кроки і велику велику довіру. 

Переклад Катерини Коваленко