У 2025 році культурна столиця Європи знову заговорить італійською. Через шість років після Матери, яка стала культурною столицею Європи у 2019 році, італійське місто Ґоріція та словенськe Нова Гориця перемогли у престижній номінації, поклавши початок першому досвіду транскордонної культурної столиці. Одна з двох європейських столиць 2025 року, власне, мала бути словенською (іншою мало стати німецькe місто Хемніц), та в процесі відбору виринув проєкт Нової Гориці у поєднанні з Ґоріцією. Кандидати без кордонів, borderless, виявилися успішним кейсом завдяки прагматичності двох міст, які зуміли відкинути образи не такого вже й далекого минулого.
Заплутана ситуація. Ґоріція — місто з тисячолітньою історією. Протягом багатьох років це був важливий габсбурзький торговий центр, де австро-угорські впливи чітко проглядаються і сьогодні. Після Першої світової війни воно стало італійським з короткою, але чітко закарбованою в пам’яті перервою під югославським контролем у 1945 році, коли режим Тіто депортував майже сімсот мешканців Ґоріції. Під час післявоєнного періоду між союзниками виникла дипломатична криза, з англо-американськими військами з одного боку та югославськими партизанами з іншого. Після двох років напруженої боротьби її вдалося закінчити лише угодою, в результаті якої був окреслений чіткий кордон і збудована стіна на Трансальпійській (Piazza della Transalpina) площі, одній з головних площ міста. Така реконструкція фактично відрізала частину території Ґоріції.
Ця стіна на кілька десятиліть відмежувала Італію від Югославії, а з 1991 року — від Словенії. З італійського боку в Ґоріції, залишився історичний центр, зі східного боку — вокзал. Нову Горицю створили для того, щоб назвати нову адміністративну частину території, яка відійшла до Югославії. Тут утворилася міська агломерація, яку режим Тіто побудував з нуля в яскраво вираженому соціалістичному архітектурному стилі, що в результаті позначило ще чіткіше розмежування між двома сусідніми містами, розділеними лише стіною, але які належали до різних світів. З одного боку — Захід, капіталізм і початок європейської інтеграції. З іншого боку — радянський вплив, комуністичний режим і прапор з червоною зіркою та написом «ми будуємо соціалізм», який майорів над залізничним вокзалом.
Журналіст італійського телеканалу Rai і колишній сенатор Деметріо Волчич (1931-2021), іронічно описав у своїй книзі A cavallo del muro («На зламі стіни») свій досвід перебування в Ґоріції в ті роки: «Все змінювалося, як і будинок, в якому я жив. Змінювалася адреса, країна, мова, а мешканці завжди залишалися тими самими. Спочатку пошту відправляли на вулицю Дворжака в Югославії, потім на вулицю Пуччіні в Італії, потім знову на вулицю Пуччіні, але щоб уникнути помилок, додавали, що це в Німеччині». Це були нелегкі роки для мешканців Ґоріції, стіна розділила родичів та друзів. Виснажене місто після війни переживе жахіття депортацій режиму Тіто, який був поруч, на відстані лише кількох метрів, на площі, що ще донедавна була кінцевою зупинкою трамвайної лінії «Ґоріція». Всі ці події сталися не в такому вже й далекому минулому, яке старшому поколінню й досі важко осягнути. Потім стіна на Трансальпійській площі стане одним із символів холодної війни і стоятиме до 2004 року, поки Словенія не вступить до Європейського Союзу, переживши навіть більш відому Берлінську стіну, яка впала в 1989 році. Всього через два роки Словенія відокремиться від Югославії і стане незалежною державою у 1991.
Go! 2025: столиця без кордонів. Зважаючи на непросту історію Ґоріції та Нової Гориці, досягнутий результат виглядає ще більш неймовірним. Обидва змогли поставити прагматизм і благо своєї території вище за образи минулого і суверенні пориви останніх років. Саме тому проєкт столиці без кордонів набуває ще більшої цінності. Linkiesta поцікавилося у мера Ґоріції Родольфо Зіберни, який разом зі своїм колегою Само Турелом готується до реалізації цієї чудової можливості, як саме народилася ідея: «Нова Гориця-Ґоріція стане транскордонною культурною столицею. Кордон, який протягом багатьох років трагічно розділяв людей, тепер стане прикладом співпраці. Адміністрації обох міст поставили на перше місце прагматизм і дух згуртованості. Я вважаю, що Єврокомісія хотіла винагородити волю до співпраці, подолання егоїзму та замкнутості. Це було нелегко, у процесі підготовки виникали певні неприємні моменти, особливо у людей старшого покоління, які стільки років були розділені стіною. Ми не хочемо забувати історію, але переконані, що настав час рухатися далі».
Мабуть, саме бажання об’єднатися і залишити непросте минуле позаду керувало вибором Комісії. Адже Європа народжується саме зі здатності долати такі історії, як історії Ґоріції та Нової Гориці. Зараз обидва міста готуються прожити насичений подіями рік. Офіційна програма буде представлена восени, відповідно до керівних принципів Конкурсної книги «Go! 2025». Танці, мистецтво, театр, кіно, спорт, мода, екологія та кухня — все відповідно до концепції “без кордонів”. Однією з центральних подій стане фестиваль присвячений сучасному танцю Visavì dance festival, транскордонний захід, який проводиться вже кілька років і буде розвиватись далі у 2025 році. «Танець — це форма культури, яку однаково розуміють ті, хто розмовляє різними мовами. — коментує Зіберна — Заходів, які ми разом організуємо в Новій Гориці, буде багато, і вони об’єднають різні культури. Ґоріцію багато разів завойовували і відвойовували, і її ідентичність — це синтез різних культур, які вплинули на місто, від австрійської до словенської і, звичайно ж, італійської. Це має стати нашою силою — такою є логіка столиці без кордонів». Цей грандіозний проєкт саме сьогодні, в цей історичний період, може стати чудовим прикладом гідності.
Переклад Катерини Мички