“Коли Китай прокинеться — весь світ здригнеться”, — цитують Наполеона в парламентській залі Страсбургу поки пленарна комісія обдумує необхідність оновлення “стратегії, яка регулюватиме відносини між ЄС і Китаєм”. Та Пекін прокинувся вже давно, з 2019 року Брюсель вважає його своїм “опонентом” щодо якого саме у 2019 ЄС визначився з головною лінією стратегії відносин. Цю стратегію необхідно переглянути. Цитуючи Наполеона, Манфред Вебер з Європейської народної партії, натякнув, що зволікати більше нема коли.
Це як вислів про того слона в кімнаті з англійського прислів’я, якого не помічають. Цей слон є, але він знаходиться не в Європарламенті, а на Єлисейських полях. Нову дату обговорення стратегії призначили одразу після відвідин європейських лідерів Сі Цзіньпіня. Визначну роль зокрема зіграли слова Еманюєля Макрона, який після повернення з Китаю без особливих результатів щодо вирішення конфлікту в Україні, дав дуже суперечливе інтерв’ю Politico, в якому витяг на світ божий із забуття “стратегічну автономію”, щоб не перетворитися на “васалів”, і порекомендував відійти від “американської повістки” щодо Тайваню.
Якщо ви цікавитесь міжнародною політикою, то напевно часто чули про “канцелярії” — так називають дипломатичні кола різних країн-членів. Тож ми опинилися в класичній ситуації, коли знамениті “канцелярії” вже багато днів обговорюють одне й те ж саме, а разом із ними і вся Брюсельська бульбашка. В результаті подорож німецької міністерки Закордонних справ Анналени Баербок, певним чином видається за спробу пом’якшити слова Макрона і повторити (фрагментарну) європейську позицію щодо Тайпею.
“Ми проти будь-яких змін статусу кво, особливо якщо мова йде про застосування сили”, — пояснює президентка ЄвроКомісії Урсула фон дер Ляєн. Говорячи про поняття “цінностей, економічної безпеки та Україну”, на яких має базуватись нова стратегія, Жозеп Боррель згадує і Тайвань. “Це для нас важливі речі, — пояснює Високий представник ЄС, — якщо ми хочемо бути геополітично важливою силою ми мусимо бути представлені в усіх регіонах світу”.
“Ми прагнемо захистити наші інтереси і не підливати масла у вогонь. Провокації комуністичної партії, як демонстрація сили в китайському південному морі мають сприматися за те, чим вони є”, — продовжує фон дер Ляєн. Президентка повторює свою мантру про de-risk (уникнення ризиків), перш за все заради економічної безпеки: “Щоб переглянути наші відносини з Китаєм та вивести їх на рівень, прозорості, передбачуваності та взаємності у площині захисту торгівлі, ми можемо діяти більш рішуче та сміливіше за необхідності”.
Із зацитованих слів зрозуміло, що ЄС прагне віднайти баланс. “Китай зменшує свою залежність від решти світу, але водночас збільшує залежність світу від себе”, — повторює фон дер Ляєн. “Це виглядає так, ніби процес запобігання санкціям вже розпочався: поки ми тут говоримо, вони там давно вже все зробили”, — додає Боррель. Останнім пунктом в цих відносинах виступає стратегічна дволицість, яка для Брюсселя залишається проблематичною червоною ганчіркою у відносинах з Народною республікою.
“Наш месседж чіткий, — завершує свою промову Високий представник, — наші відносини не будуть нормально розвиватись, якщо Китай не використає свій вплив на Росію аби вмовити ту залишити Україну. Будь-яка нейтральність, яка не відрізняє агресора від жертви, — означає ставати на бік агресора. Коли Макрон говорить Сі, що сподівається на його допомогу врозумити Путіна, здається що китайський президент не вважає, що Путін втратив розум, а навпаки має рацію”.
Серед аудиторії, до якої звертаються фон дер Ляєн і Боррель, знаходяться ті, хто й досі знаходиться під санкціями. У 2021 році Пекін ввів санкції проти п’яти євродепутатів і Парламентської підкомісії з прав людини (в яку входять 30 постійних членів і 26 тимчасових) у відповідь на засудженнядій партії щодо уйгурської меншини в провінції Сіньцзян. “Доки ці санкції не будуть зняті, асемблеа заблокує нові домовленості”, — говорить голова групи Renew Europe Стефан Сежурне. “Ми не можемо ігнорувати ці неприйнятні дії китайського уряду”, — підхоплює Фабіо Массімо Кастальдо з італійської партії Рух 5 зірок.
В залі далі оцінку й словам Макрона, Вебер порівняв його заяви із “зрадою європейських цінностей та інтересів”. Лідерка соціалістів і демократів Іратксе Ґарсія Перец схвалила “дипломатичний наступ”, “необхідний аби уникнути поляризації і повернення” до протистояння між блоками. Це рідкісне порозуміння між обома сторонами. “Ми не можемо більше закривати очі на політичні амбіції Пекіна”, — вважає Філіп Ламбер (Партія Зелених). Також Манон Обрі (Партія лівих) вимагає “не приставати на китайські умови”, але і не “залишатися нейтральними”.
Марко Дзанні теж не помиляється (європейська група “Ідентичність та демократія”), коли говорить, що “геополітичного виміру Європейського союзу не існує або ж він й досі є незначним”. Напевно варто написати у цій статті, що цього виміру таки не існує. “Не може існувати стратегічної автономії щодо Китаю”, — говорить Дзанні, — є союзники, яким ми можемо довіряти і з якими мусимо торувати спільний шлях, а є авторитарні режими, такі як Росія і Китай, від яких нам потрібно відрізнятись. Третього не дано”.
Ці слова варто записати на касету і надіслати на адресу партії Ліга. Зовсім недавно, але з політичної точки зору вже досить давно, своєю підтримкою Путіна, замість італійського президента Маттарелли, а також футболками з обличчям російського президента і розповідями про Москву в готелі Метрополь, де він відчував себе більше хатишніше, ніж в європейських столицях, відзначився голова цієї партії Матео Сальвіні. Ліга вихваляється (вихвалялась) своїм союзом з Єдиной Росієй — партією диктатора, що сьогодні навіть важко уявити.
Вторгнення в Україну зробило Кремль токсичним партнером і хороші відносини, якими раніше хизувались, треба приховати якнайшвидше. Ескалація в Тайвані може запустити таку ж саму риторику і для Пекіну. Боррель нагадав: “До цього ми ніколи чітко не визначали Китай “прямою загрозою нашій безпеці”, як ми зробили з Росією”. Він і президентка ЄвроКомісії наполягають на тому, що необхідно вести діалог з азіатським гігантом і з цим не можна не погодитись.
Вони визначили протистояння перш за все в економічних термінах, але “стратегія економічної безпеки є стратегією безпеки, звертаймо увагу радше на іменник, ніж на прикметник”, — говорить Боррель. Зараз потрібно зрозуміти як і у що ці слова обернуться. Чи ця нова “рішучість” залишиться лише на словах або ж перейде в конкретні дії і з якими наслідками.
Але Високий представник й досі вдається до абстрактних слів: “Необхідно визначитися з нашою позицію та виголосити її не лише одним голосом, а більшістю синхронізованих голосів, які виголошують спільну позицію”.
Після лютого 2022 року, здається що світ грає більше в ризиковану гру, і що стосується Китаю, говорячи голосовими метафорами Борреля, здається, що в Європі досі переважає какофонія.
Переклад Катерини Коваленко