Розширення Європейського Союзу – це процес в дії, який рано чи пізно має охопити бурхливий регіон Західних Балкан: Албанію, Боснію і Герцеговину, Македонію, Сербію, Косово і Чорногорію. Стабілізація цього неспокійного куточка Європи, охопленого конфліктами, етнічною ворожнечею та внутрішнім суперництвом, необхідна для того, щоб гарантувати безпеку Європейського Союзу та уникнути вторгнень з боку ворожих держав, таких як Російська Федерація. Але до досягнення цієї мети попереду лежить тернистий шлях.
Процес європейської інтеграції ускладнюється недовірою, яку держави-члени демонструють до нових членів, таких як Болгарія та Румунія. 27 країн-членів повинні будуть досягти згоди щодо кожного кроку майбутнього розширення, і ризики для європейської безпеки, спричинені російським вторгненням в Україну, можуть виявитися недостатньо мотивуючими факторами. За минулі роки деякі країни ЄС використовували своє право вето для того, щоб перешкодити процедурі вступу країн, які прагнуть стати членами ЄС, що не є добрим знаком. Крім того, спостерігалася певна напруженість у відносинах між самими країнами-кандидатами. Це стосується Сербії і Косово, а також Сербії і Чорногорії, відносини між Північною Македонією і Болгарією, яка вже перебуває в Союзі, не є добрими з історичних причин, пов’язаних з претензіями болгарських націоналістів.
Шлях до вступу дуже непростий і може тривати роками, варто нагадати, що Північна Македонія отримала статус кандидата в 2005 році, але почала переговори з Брюсселем лише в 2022 році. Переговори охоплюють 35 різних напрямків, від екологічної та інституційної політики до трудового законодавства та багатьох інших, і завершуються тоді, коли ЄС вважає, що нормативно-правову система кандидата відповідає нормативно-правовій системі ЄС. Це складне завдання для країн, які часто страждають від таких проблем, як нестабільність, корупція та недотримання свободи слова. Ситуація з переговорним статусом різних балканських країн є доволі різною і не дуже оптимістичною в найближчому майбутньому.
Чорногорія – маленька балканська країна, яка не має проблемних відносин з сусідами (відносини з Сербією покращилися після поразки націоналіста Міло Джукановича на президентських виборах у 2023 році), досягла найбільшого прогресу на шляху до членства в ЄС. Переговори, як повідомляє Euronews, були розпочаті у 2012 році. У своїх останніх висновках, ухвалених у грудні 2022 року, Європейська Рада привітала прогрес, досягнутий Чорногорією, і заявила, що дотримання тимчасових критеріїв верховенства права має вирішальне значення для подальшого вдосконалення. Рада також рекомендувала Чорногорії провести важливі та невідкладні реформи, щоб відновити функціонування та довіру до основних судових органів і вийти з глухого кута реформ у цій сфері. Зміни у верхівці чорногорської влади, пов’язані з обранням Якова Мілатовича від руху “Європа зараз” і поразкою президента Джукановича, який перебував при владі протягом 30 років і якого дехто звинувачував в авторитаризмі, можуть піти на користь чорногорським інституціям.
Сербія, яка офіційно подала заявку на членство ще у 2009 році і вважається життєво важливою для стабільності на Балканах, дедалі більше скептично ставиться до переваг членства в ЄС. Президент Александар Вучич нещодавно заявив, що його країна “з меншим ентузіазмом, ніж у минулому” ставиться до Брюсселя і що він особисто “песимістично” оцінює шанси на вступ Сербії до ЄС у найближчому майбутньому. Найбільш значні суперечності між ЄС та Сербією стосуються відносин з Росією. Вучич засудив вторгнення в Україну і підкреслив, що окуповані території і Крим належать Києву, але також відмовився дотримуватися економічних санкцій проти Москви. Сербія має дуже тісні відносини з Росією, як у політичному, так і в комерційному плані, і ці відносини зміцнилися після столітньої співпраці та спільної приналежністю до Православної церкви. Значна частина сербської громадської думки прихильно ставиться до Москви, тоді як неприязнь до Брюсселя зростає. Опитування, проведене у квітні 2022 року, показало, що 44 % сербів виступають проти членства в ЄС і лише 35 % – за. Це розчарування Європою було підтверджено подальшими опитуваннями, проведеними наприкінці року.
Шлях Північної Македонії до Брюсселя, який розпочався майже 20 років тому, складний та сповнений перешкод. Однією з таких є проблеми Північної Македонії з Болгарією, які стосуються історичних відносин між двома народами. Софія вимагає конституційного визнання болгарської меншини і визнання того, що македонська мова є болгарським діалектом. Євросоюз, завдяки зацікавленості Франції, представив компромісну пропозицію, щоб розблокувати ситуацію. Обом країнам доведеться від чогось відмовитися, але Північній Македонії доведеться піти на значні поступки, і навряд чи громадська думка їх прийме. Головна опозиційна партія, консервативна ВМРО-ДПМНЄ (VMR-DPMNE), розпочала серію протестів проти компромісу, бойкотуючи роботу парламенту. Таким чином, нинішній уряд не має 2/3 необхідних голосів для внесення змін до Конституції та реалізації компромісу на практиці.
У минулому ЄС також виявив проблеми з корупцією та дотриманням прав людини в Північній Македонії. Ці дві критичні сфери потребують уваги та додаткового допрацювання, щоб привести їх у відповідність до принципів ЄС.
Албанія, яка подала заявку на вступ у 2009 році та отримала статус кандидата у 2014 році, взяла участь у своїй першій міжурядовій конференції з Брюсселем у липні 2022 року. У грудні 2022 року Європейська Рада привітала конференцію, яка продемонструвала відчутний прогрес Тирани на шляху до вступу в ЄС. Було високо оцінено покращення у дотриманні верховенства права і посилення боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Однак ще належить багато зробити для боротьби зі злочинністю та для поваги такої основоположної свободи, як свобода слова.
Попереду ще багато роботи, але Тирана може розраховувати на підтримку громадської думки, яка на 96 %, тобто майже без винятків, має позитивну думку про Європейський Союз. Це важлива підтримка,яка допоможе здолати довгий шлях довжиною в роки, які чекають на Албанію попереду.
Переклад Катерини Мички
