Останній рубіжБрутальна поведінка з мігрантами не може стати (знову) візитною карткою Хорватії в Шенгенській зоні

Скасовуються митні перевірки на кордоні з країнами ЄС Загреб буде зобов’язаний контролювати зовнішні кордони, але історія хорватської поліції по відношенню до біженців заплямована зловживаннями і нелегальними відмовами

Un posto di blocco doganale al confine tra Croazia e Slovenia
AP/LaPresse

Першого січня 2023 року – після десяти років вступу до Європейського Союзу, Хорватія, окрім прийняття євро як внутрішньої валюти,офіційно увійшла до Шенгенської зони вільного переміщення. Контроль на кордоні зі Словенією й Угорщиною залишиться вже в історії, а Загреб офіційно бере на себе зобов’язання забезпечувати контроль на зовнішньому кордоні балканської зони. Але контроль і захист, який країна проводить вже багато років, часто проводиться всліпу й з численними порушеннями найбазовіших прав людини. 

“Саме тут на кордоні між Хорватією та Словенією, в цій частині Європи, ми по-справжньому відчуваємо початок нового розділу історії”, заявила з ентузіазмом президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час зустрічі з хорватським прем’єр-міністром Андрієм Пленковичем і президенткою Словенії Наташою Пірц Мусар в хорватському місті Брегана.  “Це, — продовжила вона — день радості і гордості для хорватського народу. Це є підтвержденням вашого фантастичного шляху, вашої важкої праці і вашої цілеспрямованості”.

Із входом країни до Шенгенської зони скасовуються митні перевірки на спільних з європейськими країнами кордонах як наземних так і морських, в тому числі з Італією, з якою вона поділяє доступ до Адріатичного моря. Що стосується повітряного сполученя, то вільне пересування з інших країн-членів розпочнеться вже з березня. “Шенгенська зона — це не щось само собою зрозуміле”, — сказала фон дер Ляєн, підкресливши, що договір ґрунтується на взаємних довірі і зобов’язаннях.  “Ми знаємо”, — зазначила президентка на завершення — “що можемо повністю довіряти вам і розраховувати на вас”.

В європейському регламенті, який унормовує роботу цього механізму, так званому “Кодексі кордону Шенгену”, якого країни-члени мають дотримуватись, чітко прописано: “поважай засадничі права і дотримуйся принципів, закріплених в Карті прав Європейського союзу.  Цей кодекс має застосовуватись відповідно до обов’язків країн-членів з міжнародного захисту”, але дивлячись на історію Хорватії в плані міграційної політики великих гарантій не має.

Прикордонна поліція країни відома, як найбільш сувора в усій балканській зоні. Вже не один рік гуманітарні асоціації і журналістські видання розповідають про те як на зовнішніх кордонах Європейського союзу, а особливо в Хорватії, Угорщині і Румунії прикордонники відмовляють тисячам подорожуючих. Така ситуація відбувається вздовж всього кордону. 

Прикордонники не обмежувалися лише відмовою у в’їзді, в багатьох випадках йшлося про фізичне насилля, побої, агресію, руйнування особистих речей, відбирання одягу, а також безпідставне утримування за ґратами, образи та психологічний тиск.

Відмова у в’їзді, попри те в який спосіб вона відбувається, є нелегальною. Стаття 14 Декларації прав людей визначає “право шукати і мати можливість прихистку від переслідувань в інших країнах”, а Женевська конвенція зі статусу біженців  1951 року керується принципом non-refoulement, тобто не відмовляти, про що в статті 33 “Жодна з країн-сторін договору не вишле і не відсторонить будь-яким чином біженця до країни, в якій його життю або свободі загрожує небезпека через його расу, віросповідання або громадянство, його належність до певних соціальних груп або через його політичні бачення”.

І все ж в Хорватії, як і в інших країнах, подібні віпадки стали вже нормою. В грудні проєкт колаборації журналістів  Lighthouse Report, який постійно займається висвітленням порушень прав людей, виявив існування нелегальних центрів утримування, в яких мігранти, яким відмовили у запиті на прихисток утримуються в очікуванні депортації. 

Завдяки розслідуванню, яке тривало одинадцять місяців, Lighthouse Reports зібрали і опублікували підтвердження існування цієї системи, про яку раніше лише здогадувались, і з якою пов’язана поліція Болгарії, Угорщини і, звичайно, Хорватії. Силові органи Загребу, відповідно до написаного в статті, зазвичай збирають людей в кузовах робочих вантажівок, залишаючи їх під сонцем годинами перед тим як відіслати їх назад в Боснію та Герцеговину. В жовтні 2021 року газета опублікувала серію відео високої якості, в яких було видно людей в капюшонах, з гумовими дубинками які били людей на дорозі. Тоді журналісти ідентифікували агресорів, як спецпідрозділ хорватської поліції, так звану Intervention Police, яка була зафільмована під час того як вони вигружали п’ятнадцять мігрантів з фургону, змушуючи їх силою прямувати назад до кордону і перетнути його. Розслідування показало, що діяльність агентів входила в операцію під назвою “Коридор”, яка вірогідно фінансується з Внутрішнього фонду безпеки Європейського союзу.

Пряму чи непряму співучасть ЄС в систематичних порушеннях прав людей, які відбуваються постійно на її кордонах, було неодноразово висвітлено, особливо вздовж так званого балканського шляху. Відповідно до даних УВКБ – агенство ООН, що займається захистом і підтримкою біженців, з січня по жовтень 2022 західний кордон Балканів (Північна Македонія, Албанія, Косово, Чорногорія, Сербія і Боснія та Герцеговина) перетнули трохи більше ніж тридцять одна тисяча людей. “Лише” на 20 % більше в порівнянні з тим же періодом 2021 року.

Якщо порахувати разом дані Боснії і Сербії — дві країни, через які проходить найбільше людей до ЄС — це більше, ніж сто двадцять одна тисяча людей, тобто на 100% більше лише у Сербії. Прикордонна агенція Європейського союзу Frontex, нарахувала майже сто сорок тисяч “нелегальних в’їздів” з Балканів в період з січня по листопад — більше ніж на 150%. Тож рахунки не збігаються. Кількість в’їздів і нелегального перетину в порівнянні з кількістю людей, які фактично перетнули кордон підказує лише одне — відмова як інструмент, застосовується постійно. Минулого місяця Border Violence Monitoring Network (Bvmn) опублікував останню версію “чорної книги відмов”.

На трьох тисячах сторінок містяться свідчення мігрантів, які були побиті, в тому числі ногами, зґвалтовані, до яких застосовувався електрошокер, демонструючи таким чином більш ніж 25 тисяч випадків нелегального відсторонення, що й говорить про те, що цей механізм вже доволі напрацьований. 

Таж сама агенція Frontex, яка має один з найбільших бюджетів в Європейському союзі, також замішана в порушеннях. Як вже йшлося в цій статті, органи захисту кордону відповідальні за недотримання фундаментальних прав мігрантів, регулярно це покривали і брехали таким європейським установам як Комісія і Парламент. Саме Єврокамера в жовтні відмовилась затвердити бюджет на 2020 рік з цих причин, в той час як ми отримували новини щодо присутності агентів  Frontex на балканських кордонах від волонтерки задіяної на півночі Сербії.  Lighthouse Reports, в своїй статті в грудні, пояснює що розслідування може продемонструвати порушення як  «елемент системи, частина якої фінансується Європейським Союзом і працює на очах агентів Frontex».

Здається, що політика Європейського Союзу з теми міграції є зрозумілою. В грудні Комісія опублікувала  план дій для підсилення співпраці з балканськими країнами і протистояння “спільними випробуванням” як наслідок міграційних потоків, які сьогодні зростають. 

План базується на п’яти кроках: підсилення управління кордонами вздовж напрямків; організація швидких процедур прихистку і підтримки біженців; боротьба з торгівлею людьми; підсилення співпраці щодо експатрії; досягнення одного напрямку у візовій політиці. План з фінансуванням в сто сімдесят мільйонів євро, як вже було анонсовано комісаром з розширення Олівером Варгеї під час візиту в Боснію-Герцеговину (яка потім стала кандидатом на вступ до ЄС ) про який ми говорили  тут. Гуманітарні організації, що діють в Хорватії, як повідомляє Джованні Вале з Обсерваторії Балкан і Кавказу, дивляться на вхід країни до Шенгенської зони з занепокоєнням. Якщо поведінка Загребу за останні місяці покращилась в зв’язку з входом до зони вільного переміщення, НДО бояться, що насилля і відмови повернуться.  “З історичної точки зору”, – пише Вале з кордону,- “здається що воєнний кордон, який поділяв Габсбурзьку і Османську імперії знов почав діяти”.

У спільній заяві, вісім недержавних організацій серед яких Amnesty International, Oxfam e Human Rights Watch заявили, що рішення Ради Європейського союзу приєднати Хорватію до Шенгенської зони “незважаючи на постійні порушення міжнародного права і права ЄС з боку влади Хорватії демонструє “зневагу Союзу до фундаментальних прав людей”.

“Роками”, — зазначається у заяві, — “європейські установи неодноразово закривали очі на відкриті і систематичні порушення прав людей на зовнішніх кордонах, включаючи Хорватію —  рішення Ради — це знак найвищого політичного імперативу Союзу, який постійно нехтує фундаментальними правами видаючи це за захист безпеки кордонів”.  

Переклад Катерини Коваленко