Протягом трьох місяців президентства Трампа, як би не старалася премʼєрка Джорджа Мелоні стати посередницею між ЄС та США, її зусилля не дуже вітають насамперед європейські партнери. Очевидно, що попри намагання представляти себе поміркованою праворадикальною лідеркою, яка послідовно (хоча за Трампа скромніше) підтримує Зеленського та засуджує Путіна, у європейських столицях її однак сприймають як ідеологічну товаришку Трампа й Орбана (хай останній не до порівняння більш токсичний та страшно одіозний противник ЄС).
Ось і тепер – після низки довгоочікуваних офіційних зустрічей у Вашингтоні з Трампом і в Римі з Ді Венсом — Брюссель та інші прохолодно сприйняли досягнення італійки про згоду Трампа приїхати з візитом у Рим, і можливо- можливо, зустрітися з керівництвом та лідерами євроспільноти для обговорення тарифної політики, яку підірвав американський президент. Париж, Варшава, навіть Мадрид і можливо Берлін не в захваті від ідеї саміту ЄС-США на схилах Тібру. Не слід надавати Трампу майданчик за його вибором, кажуть французи й іспанці, бо тоді ЄС опиниться у заздалегідь слабкій позиції та ще й під егідою найбільш протрампівської лідерки в Європі. Для італійського уряду вкрай важливо провести таку зустріч до кінця травня. Рим прагне вирвати ініціативу і втерти носа насамперед Макрону за його ідею “коаліції охочих”, яку Мелоні підтримала із низкою застережень (жодного італійського миротворця в Україні без згоди ООН).
Тож, Трамп, ймовірно, і завітає в італійську столицю для двосторонніх переговорів з Мелоні, яку компліментарно назвав “надзвичайною людиною”, “однією зі справжніх лідерів у світі”, але чи відбудеться євро-американська зустріч? Певності немає. Вирішувати буде керівництво Єврокомісії, яке на загал позитивно оцінило італійські-американські перемовини 17 квітня у Вашингтоні. “Зустріч позитивна, вона сприяла налагодженню мостів, поважаючи роль кожного”, — заявила Урсула фон дер Ляєн, натякаючи, певно, що подібні саміти і торговельна політика ЄС – прерогатива єврокерівників. Вирішувати буде і Вашингтон, де Італію вважають важливою, але не вирішальною країною ЄС для ведення переговорів чи укладання угод з європейцями. Вашингтон донині уникає прямих контактів з керівниками євроспільноти.
На цьому тлі складно робити однозначні висновки про першу офіційну зустріч Трамп-Мелоні у Вашингтоні. В самій Італії візит назвали вдалим, хоча б тому, що опинившись у “клітці з тигром” Мелоні уникла дипломатичних інцидентів та вкотре успішно надала урок хитрої дипломатії або політики еквілібристики: і нашим, і вашим. Наприклад, під час прес-конференції, говорячи рідною мовою підтвердила проєвропейську тезу про Україну-жертву та Путіна- агресора , але англійською (зупинивши перекладачку) сама себе переклала Трампу лише приємні йому слова про інвестиції італійців у підприємства США та зобовʼязання Рима збільшити витрати на оборону до 2% ВВП ( що також сміливий крок для премʼєрки країни, де навіть члени її урядової більшості та 45% виборців – проти підвищення видатків на озброєння, бо як решта південних європейців не відчувають загрози від Росії).
Раніше Мелоні голосно запропонувала серед гарантій безпеки для України застосування 5 статті статуту НАТО без вступу Києва в Альянс. Але що конкретно мала на увазі премʼєрка, досі не прояснилося, і з Трампом віч-на-віч не наважилася обговорювати свою ідею. Чимало військових експертів називають пропозицію італійки про 5 статтю нереалістичною.
Та лунають і критичні відгуки: чи так уже слід пишатися цим візитом Мелоні і майже панібратськими відносинами з американським лідером, котрий підіграє Путіну-агресору, зраджує союзників, відкидає демократичні правила і схильний до авторитаризму й обмеження свобод? Чи не сприятиме така улеслива позиція премʼєрки ізоляції Італії або більшій маргіналізації Мелоні в Європі?
Для Києва в цій історії головний підсумок, що Рим продовжує підтримувати позицію України, а вже більшої активності, ефективної пропозитивності від італійців годі очікувати.
Текст з’явився на сторінці у фейсбук Наталі Кудрик та публікується з дозволу авторки
