Росію знову допустять до світу футболу. 26 вересня, після 18 місяців відсторонення, УЄФА вирішило передивитись санкції відносно Російської Федерації футболу, а відтак заявивши про те, що їй дозволять повернутись до відбіркових турнірів і до офіційних змагань у віковій категорії до 17 років. Попри рішуче засудження вторгнення в Україну, президент спілки Александер Чеферін обґрунтував зміну напрямку небажанням дискримінувати молодих росіян і росіянок за дії їхнього уряду.
Подібне рішення одразу призвело до суперечок, оскільки з одного боку є ті, хто засуджує допуск Росії, а з іншого — ті, хто підкреслює непослідовність рішення, адже всі інші вікові категорії старшого віку і відповідно клуби залишаються виключеними зі змагань. Цей випадок вже розколює європейський футбол, менш ніж за рік від перших турнірів на Кіпрі і у Швеції в категорії до 17 років картина виглядає ще більш розмитою, ніж в березні 2022 року, коли були введені обмеження Росії на участь.
З цим рішенням не погодилось багато європейських федерацій, особливо українська і польська, які пригрозили не брати участь у кваліфікаційних матчах Чемпіонату світу в Катарі. Після того, як Швеція і Чехія, отримавши Росію у якості суперника у плейоф (разом з поляками), відмовилися брати участь у турнірі, УЄФА було змушене запропонувати нове рішення. Таке рішення стало вкрай необхідним зважаючи на те, що Англія і Вельс приєднались до бойкоту Росії, таким чином УЄФА ризикувало отримати низку скасованих матчів на Чемпіонаті світу, якби росіяни пройшли відбір до Катару.
Виключення Росії з футболу, а також і її клубів — це не єдиний випадок (вже в 1976 році Фіфа виключило Південну Африку через політику апартеїду), і незважаючи на свій буремний шлях, це рішення було нелегким для футбольного світу. Протягом останнього десятиліття російський капітал був ключовим у секторі — Газпром довгий час виступав спонсором Ліги Чемпіонів, а Санкт-Петербург прийняв аж сім матчів Чемпіонату Європи влітку 2021 року. За статистикою Санкт-Петербург обходить тільки Лондон.
Росія розділяє футбольну Європу
В травні і червні 2024 року Швеція і Кіпр будуть приймати відповідно жіночий і чоловічий Чемпіонат Європи у віковій категорії до 17 років, в яких Росія теоретично зможе взяти участь. Це означатиме повернення Москви, яка за останні півтора року проводила лише дружні матчі в основному з азійськими національними збірними (Киргистан, Таджикистан, Узбекистан, Іран) і з Білоруссю, яку УЄФА необачно не відсторонило попри її роль у війні з Україною.
Незадоволених реакцій довго чекати не довелося. Першою обурилася Англія, чия федерація є найбільш впливовою на світовому рівні. Вже ввечері 26 вересня, як повідомляє видання Sky News, щойно Асоціація Футболу повідомила про незгоду з рішенням УЄФА, вона отримала повну підтримку британського уряду. Наступного дня антиросійський фронт поширився звичайно і на Україну, чия Федерація футболу заявила , що не братиме участі в жодному турнірі, до якого будуть допущені російські команди. Але найвагоміша опозиція надійшла з боку Швеції тож Європейський чемпіонат жіночого футболу запланований на початок травня може зірватися.
Через відмову багатьох національних збірних, окрім вже вищезгаданих Північної Ірландії, Польщі, Данії, Литви, організація європейського турніру за участі Росії перебуває на грані зриву, але й говорити про те, що вдалося ізолювати Москву, поки що не можливо. Серед багатьох федерацій, які ще не висловились щодо рішення (італійська в тому числі) є як мінімум одна дуже важлива, яка підтримує допуск Росії — це Німеччина. Карл-Хайнц Румменіге і Ганс Йоахім Ватцке, два німецьких представника Виконавчого комітету УЄФА, заявили, що підтримують рішення про повернення Росії і це може призвести до того, що інші керівники також будуть виступати за повернення російських Under-17.
Тож м’яч переходить до УЄФА, чий Виконавчий комітет знову збереться 10 жовтня, щоб затвердити рішення, яке може спричинити великий розкол в європейському футболі, породивши нові непорозуміння і гострі ситуації. У голосуванні візьме участь також і Александер Дюков, впливовий управлінець Газпрому, президент петербурзького Зеніту і Російської Федерації футболу, про виключення якого з Виконавчого комітету ніхто ніколи не просив.
Переклад Катерини Коваленко
