Дорогі друзі, за лічені дні до виборів депутатів європейського парламенту прагну поділитися з вами своїми думками і відчуттями. Передусім, я дякую Олесю Городецькому, голові Християнського товариства українців в Італії. Це з його ініціативи народилася ідея моєї кандидатури від партії Azione на Виборах до Європейського парламенту. Саме він і багато хто з вас допомогли мені побороти сумніви й побоювання, які виникли після цієї пропозиції від лідера партії Карло Календи.
З часу, коли в Італії 1979 року відбулися перші вибори до Європейського парламенту, вперше у них беруть участь італійські громадянки українського походження – три жінки з тривалим досвідом проживання і професійної діяльності в країні. Йдеться, безумовно, про важливий історичний момент для нашої громади. Говоритиму за себе як кандидатку у виборчому окрузі Центральної Італії (Лаціо, Тоскана, Умбрія, Марке).
Я свідома того, що першопричиною появи мого імені у списках кандидатів опозиційної партії Azione стала затяжна кривава агресія Росії на українській землі та загроза для миру й стабільності європейським демократіям. Завдяки моїй кандидатурі партія прагнула підвищити чутливість італійських виборців до теми необхідності оборони України від російського терору й захисту свободи в Європі. Багаторічний досвід журналістської діяльності став мені корисним у складному італійському контексті, глибоко просякнутому комуністичною та антиамериканською культурою.
Мою мету можна окреслити трьома пунктами:
1 Підтримувати усі ініціативи, які допомагатимуть українському народові побороти російського агресора та працювати над створенням умов для справедливого й тривалого миру, а також остаточної євроатлантичної інтеграції Києва
2 Працювати над реформою системи європейської безпеки й підвищенням авторитету Рима у Євросоюзі
3 Робити вагомішим голос і роль української діаспори в Італії
На цьому історичному етапі маніфестації на площах залишаються важливими, але вже недостатніми. Скористатися політичною можливістю, щоб спрямовувати і впливати на рішення стосовно України, – це великий шанс, яким слід скористатися на всі сто відсотків. Завдання – не з легких, але не можна відступати. Терпляча завзята робота за підтримки усієї громади рано чи пізно принесе свої плоди. Необхідно поділяти спільні цілі.
Я також усвідомлюю, що на моєму місці міг бути інший чи інша з багатшим досвідом або компетенцією. Такі люди українського походження, безумовно, в Італії є та, сподіваюся, в майбутньому проявлять себе і в цій ролі. Щодо власних амбіцій та очікувань, можу сказати одне: я прийняла цей виклик, бо вірю. Вірю в рідну країну та її незламний народ. Вірю в країну, яка стала для мене другою батьківщиною, і тепер дає мені нагоду отримати можливість працювати для повернення Києва до європейської родини й збільшення авторитету італійців в європейських інституціях.
Вірю у підтримку моїх співвітчизників з правом голосу, які за довгі роки проживання за кордоном не втратили зв’язків з Україною. Противник, якого слід подолати, — це песимізм, що панує під час нинішньої виборчої кампанії. Як італійці, так й українці, хай з різних причин, розчаровані у європейських інституціях. Поширені скептицизм і зневіра: «Що нам з того? Італійці нас не підтримують, вони лицемірні. Після виборів війна не закінчиться».
Ще частина виборців не цікавиться громадсько-політичним життям країни нового перебування і концентрує зусилля виключно на роботі, щоб гарантувати собі гідне життя за кордоном. Протягом майже двадцяти років життя й роботи в Італії я особисто витримала важкі часи. Але я також засвоїла урок: коли віриш і наполегливо прямуєш до правильної мети, то час буде на твоєму боці. В Італії улюбленим для мене стало прислів’я: крапля камінь точить або тиха вода круті береги підмиває. Так само крапля за краплею не лише деформує камінь, а формує і тебе.
Приблизно у такий спосіб я бачу наше спільне завдання. Ці виборчі перегони, на моє переконання, можуть стати серйозним тестом на єдність десятків тисяч італійських українців, які мають право голосу і подбали отримати картку виборця. Я згадую слова Павла Ґрода з Канади, президента Світового конгресу українців: «Не забувайте, що для впливу на місцеву політику важливо мати і громадянство країни перебування. Політики зважають на тих, хто їх обирає».
Я також вірю у підтримку італійських громадян та іноземців з італійським паспортом, бо лічені тижні виборчої кампанії засвідчили неабиякий інтерес до моєї кандидатури. Я вірю в допомогу та розуміння членів партії Azione, яка не внесла до виборчого списку жодного пацифіста чи людину відверто антиукраїнських поглядів. Не приховую наявність різних нюансів у партійних дискусіях стосовно російсько-української війни. Та я завжди тримаюся своєї позиції, слухаючи голос мого народу і знаючи, що є кандидаткою у команді людей, починаючи з Карло Календи, які єдині у поглядах щодо основних пріоритетів: право України на свободу, незалежність й територіальну цілісність, а тому їй потрібна беззастережна військова й політична підтримка.
Вірю, що здатна завершити цей виборчий марафон достойно і зробити нас помітнішими на політичній сцені. Багато залежить і від вашої дієвої підтримки: прийдіть 8 чи 9 червня на дільницю й проголосуйте. Не зосереджуйтеся на партіях. Зосереджуйтеся на гідних особистостях та вписуйте їх у преференціях навпроти перекресленого вами символу обраної партії. Голосуйте за Україну та її мирне європейське майбутнє, яким би далеким воно вам не здавалося. Бо крапля камінь точить.
