Фестиваль Ucraina è Ucraina (Україна — це Україна) в Мілані організували Асоціації Boristene на чолі зі Світланою Терещенко та її італійські партнери з Circolo Filologico Milanese (Міланське філологічне товариство). Події першого фестивалю були присвячені українській історії, образотворчому мистецтву, музиці, літературі та кіно.
Відкривав фестиваль всесвітньо Ярослав Грицак, відомий український історик, директор Інституту історії Львівського національного університету імені Івана Франка разом із модераторкою Джулією Ламі, викладачкою історії Східної Європи в Міланському університеті. Ярослав Грицак розвіяв багато міфів, які живуть в італійському суспільстві та підкреслив зв’язки між історією України та Італії.
Другий вечір був присвячений українському мистецтву, яке презентувала для аудиторії Ксенія Константиненко, мистецтвознавиця та викладачка української мови в Падуанському університеті. Ксенія ознайомила італійську публіку з українським мистецтвом від візантійських ікон до мистецтва останніх століть, а також познайомила з українськими митцями, які помилково десятиліттям вважалися росіянами саме тут в Європі. Після цього відбувся живий виступ української художниці Аліси Марченко, присвячений трагедії українських полів, спалених російською армією влітку 2022 року. Художниця таким чином підвʼязала насильницьке вторгнення Росії в Україну до трагедії Голодомору, спричиненого СРСР між 1932 і 1933 роками.
В третій вечір фестивалю Марта Кузій, відома українська піаністка та викладачка Католицького Львівського університету, презентувала українських композиторів, розповіла про їх боротьбу проти окупації, а також познайомила публіку з сучасними артистами. Під час фестивалю піаністка вплітала у свої розповіді твори українських композиторів Миколи Лисенка, Левка Ревуцького та Віктора Косенка. Також Марта Кузій поділилася своєю добіркою української музики з публікою: https://youtube.com/playlist?list=PL56gr5va1-bEY5XUdTPqusdJQy4C409MW&si=zz06XCujw7J7symf
В передостанній вечір італійська спільнота відкрила для себе милозвучність та красу українського слова завдяки Ярині Груші, авторці, перекладачці та викладачці курсу української мови та літератури в Міланському та Болонському університетах . Представив лекторку того вечора Крістіана Рокка, головний редактор видання Linkiesta. Ярина Груша розповіла аудиторії про колосальний взаємозвʼязок української літератури з європейською. Також вона зазначила про тернистий шлях української мови та її численні заборони з боку Російської імперії та СРСР. Також професорка підкреслила неабиякі зміни в теперішньому поколінні літераторів зі Сходу України, які остаточно перейшли і вже продовжують писати українською мовою. Після екскурсу літературної історії України італійські актори зачитали уривки літературних творів українських авторів, серед яких були й листи Лесі Українки.
Фінальний вечір був присвячений українському кіно, який для публіки провів Іван Козленко, відомий український фахівець в кіноіндустрії, викладач коледжу Амгерст у США та засновник найбільшого фестивалю німого кіно у Східній Європі «Німі очі», який проходив в Одесі. Лектор проілюстрував різноманітну історію українського кіно від першої кіностудії в Одесі 1920-х років аж до вручення Оскара Мстиславу Чернову за фільм «20 днів у Маріуполі». Режисер оскароносного документального фільму поділився власним досвідом з публікою у своєму відеопривітанні. Завдяки його роботі світ зміг побачити руйнівну трагедію Маріуполя в перші дні повномасштабного вторгнення Росії. Проте Чернов зазначив, що не зміг включити найжахливіші епізоди, бо інакше цей фільм би не вийшов в світ.
Також того вечора через відеозвʼязок приєднався і Массімо Тріа, єдиний експерт з українського кіно в Італії, який зокрема їздить на український фронт та підтримує Україну.
Пані Світлано, хто Вас найбільше підтримав у реалізації цього масштабного проєкту?
Звісно не можу не сказати про родину Роднянських, з якими ми давно знайомі. Саме вони були найбільшими спонсорами нашого культурного заходу вже не вперше. Я їм дуже вдячна. Також хочу зазначити свою партнерку в організації Надію Перевізник, саме вона покликала на проєкт інших людей, які допомагали структурно. До прикладу, дизайнер який малював наші логотипи – це знайомий Надії, який виділяв нам час на створення всього візуального контенту у перервах між сидінням в окопах на волонтерській основі. Також хочу сказати Ірину Лелик та американську клініку з якою вана співпрацює «Medical Center Orthotics & Prosthetics». Вона прилетіла з Чікаго в Мілан заради нашого фестивалю з Ігорем Крупновим, ветераном Збройних сил України, який втратив обидві ноги на війні.
Пані Світлано, чи можете ви розповісти історію назви вашої культурної асоціації і що Вас надихнуло ?
Я досі пам’ятаю своє дитинство на пляжах Дніпра, адже я родом з Кременчука. Мій дідусь обожнював вірш «Реве та стогне Дніпр широкий». Одного разу, читаючи книгу Сергія Плохія «Брама Європи», я дізналася про давньогрецьку назву мого рідного Дніпра – Борисфен. Ця назва підкреслює зв’язок українських терен зі Стародавньою Грецією.
Як доносити правильно інформацію щодо війни в Україні та розбирати московські наративи? Який результат Ви отримали після фестивалю і чи залишилися скептики серед Ваших глядачів ?
Для відстоювання інтересів України та поширення правдивої інформації необхідно починати з основ. Особливо в Італії це розуміння є ключовим, тому що ці люди потім віддають свій голос на виборах до Європейського парламенту.
На жаль в Європі дуже довго працювали російські наративи, вигадані кремлівською пропагандою, починаючи ще з часів Єкатєріни ІІ. Часом опускалися руки від безсилля в таких дискусіях. Згодом я зрозуміла що, найкраще доводити правду, розповідаючи про нашу культуру та мистецтво.
Тому основна моя цільова аудиторія складається з італійців, оскільки саме в них бракує джерел та інформації про Україну. Щодо впливу на світогляд італійців, то він є. До мене підійшов один пан та сказав мені: «Ви знаєте, я був на всіх пʼяти зустрічах і дізнався багато того, про що ми тут ніколи не чули! Мої друзі мені не вірять! Я чекаю на ваш фестиваль і наступного року, треба щоб якомога більше людей дізналося про вашу прекрасну культуру».
Москва завжди вкладала шалені гроші в себе саму, тому італійському суспільству, а надто старшому поколінню важко зрозуміти що все те було просто брехнею.
Чи плануєте Ви і надалі проводити фестиваль «Ucraina è Ucraina» і чи плануєте змінити формат?
Так, ми вже думаємо і починаємо працювати над цим проєктом зараз. Я зрозуміла, що хочу розширити свою цільову аудиторію, хочу залучити молоде покоління, хочу бачити більше студентів в залі. Бо вони і є наше майбутнє.
Щодо формату, то він був вдалим. Спочатку ми проводили лекцію а потім доводили слова діями, даючи змогу побачити перформанс української культури на власні очі. На початку я хотіла залучити італійських лекторів, оскільки італійці довіряють італійцям, але я зіштовхнулася з нестачею італійських українознавчих лекторів, тому я запросила лекторів з України.
Багато хто не розуміє, чому я не хотіла запрошувати українських гостей та публіку. Я працюю з італійським суспільством заради українського, щоб вони ставилися до нас по-іншому!
Щоб відстоювати інтереси України та допомагати людям зрозуміти, що насправді відбувається, потрібно починати з основ. Багато хто не знає української історії, культури та боротьби, оскільки Росія ефективно глушила цей голос століттями. Щоб отримати належну підтримку, розуміння та визнання як рівноправного члена світової спільноти, важливо ділитися не лише нашим теперішнім, але й нашим минулим, нашим існуванням та нашою культурою. Особливо в Італії, це засадниче розуміння є ключовим. Місія фестивалю полягала у створенні основи для розуміння справжньої, сучасної України.
Асоціація Boristene зробила та продовжує робити важливий внесок в інтеграцію української культури в італійський, та зокрема в міланський, культурний простір.
Також на Ютуб-каналі «Boristene Associazione Culturale» виходять відеолекції професора Єльського університету з історії Східної Європи Тімоті Снайдера, які Boristene перекладає на італійську мову за власні кошти. Плейлист, який складається з 23 лекцій називається: Тімоті Снайдер: Становлення Сучасної України (Timothy Snyder: La formazione dell’Ucraina moderna). Ці відео можна переглянути за наступним посиланням: https://youtube.com/playlist?list=PLYQDT7lgDWSur9zod-p0XQcWyykBwHGY-&si=zBv8DGW-B4TAVq0k
Світлана Терещенко додає, що вона обговорювала в Міністерстві культури в Києві важливість перекладу цих лекцій на російську мову. Тому що нам доведеться виховувати та цивілізувати молоду російську генерацію, яка не повинна мати імперських амбіцій в майбутньому.
Підготувала Єва Іпатій
