Протягом останніх трьох років не лише причини війни в Україні, але й походження та обсяги міжнародної допомоги стали об’єктом дезінформації. У проросійських колах і серед тих, хто виступає проти підтримки Києва, поширився зручний наратив про «маріонеткову війну» між США і Росією. Він стверджує, що Європа відіграє другорядну роль, залишаючи основний тягар військової допомоги на Сполучених Штатах. Цей наратив не лише вводить в оману, а й виправдовує виключення ЄС та Великої Британії з обговорень між Дональдом Трампом і Владіміром Путіним.
Однак факти свідчать про інше. Країни ЄС та європейські інституції виділили понад половину з приблизно чотирьохсот мільярдів євро, призначених для України. Вони взяли на себе зобов’язання надати 202,6 мільярда євро, у порівнянні зі 119 мільярдами, виділеними Сполученими Штатами, 27,2 мільярдами – Великою Британією, 15 мільярдами – Норвегією та 12,4 мільярдами – Канадою. Навіть якщо розглядати лише вже надану допомогу, європейська підтримка залишається більшою. Сукупна допомога від ЄС, Норвегії, Великої Британії, Ісландії та Швейцарії становить 132,3 мільярда доларів, що перевищує 114,15 мільярда доларів, наданих Сполученими Штатами.
Дані Кільського інституту, наведені цифри подані в мільярдах і включають всі виділені ресурси.
Звісно, в цих даних враховано все – від військової до гуманітарної та фінансової допомоги. Це часто ігнорують ті, хто говорить лише про постачання зброї, забуваючи, що для продовження оборони від загарбника необхідно підтримувати функціонування держави, а також забезпечувати гідні соціальні, санітарні та продовольчі умови.
Однак навіть якщо розглядати лише військову допомогу, ситуація виглядає інакше, ніж це подають деякі спрощені наративи. ЄС та європейські інституції пообіцяли надати 72,2 мільярда євро, тоді як Сполучені Штати – 65,6 мільярда. Якщо врахувати також допомогу від Великої Британії, Норвегії та інших європейських країн, то загальний внесок Старого континенту в озброєння майже досягає ста мільярдів євро. Це робить Європу ключовим гравцем у військовій підтримці України.
Дані Кільського інституту, наведені цифри подані в мільярдах
Сполучені Штати все ще утримують незначну перевагу за обсягом вже наданої допомоги – 64,1 мільярда доларів проти 62 мільярдів від Європи. Однак ця різниця стає менш суттєвою, якщо врахувати обсяг ресурсів, які Старий континент вже пообіцяв виділити в майбутньому. Європейські країни продовжують робити значні фінансові зобов’язання, що може змінити баланс підтримки на користь ЄС у довгостроковій перспективі.
Дані Кільського інституту, наведені цифри подані в мільярдах
Європейська підтримка була більш послідовною в часі – вона не зазнала заморожування, як це сталося в США між серединою 2013 та початком 2024 року через обструкціонізм республіканців у Конгресі. Більше того, ця підтримка була ціннішою з якісної точки зору. Європа вже виділила 19 мільярдів доларів на важке озброєння, тоді як Сполучені Штати – 13,76 мільярда. Йдеться про танки, бронемашини, гаубиці та реактивні системи залпового вогню, не враховуючи боєприпасів та іншого обладнання.
Дані Кільського інституту, наведені цифри подані в мільярдах
Левову частку важкого озброєння надала Німеччина – 7,15 мільярдів доларів, за нею йдуть Нідерланди та Велика Британія. Багато хто не знає, що низка європейських країн суттєво спустошили свої склади, щоб допомогти Києву, чого не зробили США. Наприклад, Норвегія пообіцяла надати 52,8% своїх запасів, Данія – 49,6%, уже відправивши 43,3%. У Нідерландів цей показник становить 45,7%, а у Великої Британії, яка має значну армію, – 34,6%. Подібні частки спостерігаються у Німеччині та Чехії. Навіть Італія, яку зазвичай не вважають активним донором, зробила більше, ніж США, пообіцявши 10,1% своїх запасів, тоді як Сполучені Штати – лише 5,1%.
Дані Кільського інституту
Зокрема, Велика Британія зобов’язалася надати 80,3% своїх гаубиць, Данія – 73,8%, а Норвегія – 91,7% реактивних систем залпового вогню, які були в її арсеналі. Чехія, Данія та Нідерланди поставили або пообіцяли поставити 60,5%, 75% і 100% своїх танків відповідно, тоді як Сполучені Штати – лише 1,2%.
Дані Кільського інституту, наведені цифри подані в мільярдах
Держави починали з більших запасів, але ця разюча різниця теж є дуже показовою. Як зазначає Кільський інститут, європейці не просто скористалися резервами, які вже були досить виснажені після десятиліть пацифістського оптимізму, а й, вичерпавши ці запаси, почали замовляти нові озброєння безпосередньо на заводах. Це призвело до того, що якщо у 2022 році лише 22% озброєнь, надісланих в Україну, походили із західних військово-промислових закупівель, то у 2024 році цей показник зріс до 66%.
З’явилися багатосторонні механізми закупівель і фонди спільної участі, 95% фінансування яких надходять від європейських країн, що разом замовляють озброєння. Серед таких ініціатив – Чеська ініціатива з боєприпасів та Коаліція з питань безпілотних літальних апаратів, до якої входять Латвія та Велика Британія. Головними учасниками цих багатосторонніх фондів є Велика Британія, Данія, Нідерланди та Чехія – можливо, це ще несміливі та часткові, але вже реальні зародки спільної європейської оборони.
Ці ж країни, цілком невипадково, очолюють список держав, які виділили найбільшу частку своєї економіки на оборону України. Американські 65,58 мільярда доларів становлять лише 0,3% від ВВП Сполучених Штатів, тоді як у Данії цей показник сягає 2,43%, а в Естонії — 2,77%. Інші скандинавські та балтійські країни також перевищують 1%, а Нідерланди майже досягають цього рівня — 0,93%. Мало хто демонструє нижчі показники, ніж США. Наприклад, Франція виділила лише 0,22% свого ВВП, Іспанія — 0,13%, а Італія — всього 0,07%.
Дані Кільського інституту, наведені цифри подані в мільярдахe та відсотках, для країн ЄС, включно з їхньою часткою допомоги від інституцій ЄС
Однак, якщо розглядати загальний обсяг допомоги, а не лише військову підтримку, то Сполучені Штати випереджають навіть Італію, пообіцявши 0,55% свого ВВП, порівняно з 0,92% в Італії. Ще більшу частку виділили країни, які активно підтримують Україну в гуманітарній та фінансовій сферах. Зокрема, Норвегія, Данія та Естонія пообіцяли або вже виплатили понад 3% свого ВВП, демонструючи виняткову солідарність та відданість підтримці України.
Дані від Кільського інституту, в мільярдах євро та у відсотках, для країн ЄС з урахуванням їхньої власної частки допомоги від інституцій ЄС
Всі ці цифри, до речі, не включають витрати на біженців – питання, до якого, як ми знаємо, нова адміністрація Білого дому дуже чутлива. Якби вони були включені, то загальна допомога Польщі, наприклад, склала б 5,44% ВВП, навіть якщо врахувати лише вже виділені кошти, оскільки тільки на біженців Варшава витрачає 4,66%. В Естонії вона становить 4,33%, в Латвії – 4,19% ВВП, і майже скрізь (за винятком Італії) – вищі відсотки, ніж ті, що пропонують Сполучені Штати.
Дані Кільського інституту, країни ЄС виключені зі своєї частки допомоги від інституцій ЄС
Все це свідчить про те, що Старий континент зробив набагато більше, ніж Дональд Трамп, як вважають багато американців, а також багато європейців. Чи означає це, що сьогодні ми можемо обійтися без США? Ні, зовсім ні, якби Вашингтон відступив і припинив будь-яку допомогу Україні, удар був би величезним, Європа, ймовірно, не змогла б замінити його в середньостроковій і короткостроковій перспективі, як кількісно, так і якісно, технологічно. Це, якщо можливо, робить те, що багатьом здається американською капітуляцією, ще більш серйозним, хоча, як ми знаємо, в Сполучених Штатах і в багатьох секторах Європи це вітали б як перемогу над «ліберальним інтернаціоналом» та глобалістичним світом.
Проте теоретично можна було б зробити більше: Німеччина виділила 0,44% ВВП, не враховуючи своєї частки допомоги від інституцій ЄС, що менше, ніж 0,66%, витрачених на врегулювання кризи в Перській затоці в 1990/91 роках. Та й самі США далеко не так багато заплатили за війну в Афганістані та Іраку – 0,25% і 0,67% ВВП.
Йдеться здебільшого не про технічні проблеми та про проблеми цифр, про матеріальну та економічну доступність, а про політичні проблеми та проблеми бажання допомогти. І саме останніх сьогодні бракує у Вашингтоні. А як щодо Європи?
