Відколи Росія вийшла з зернової угоди, яка дозволяла Україні експортувати продовольчі товари через Чорне море, ситуація лише погіршується, при цьому важко пояснити міжнародну пасивність, особливо після невдалих спроб Реджепа Таїпа Ердогана вмовити Владіміра Путіна поновити угоду. Після двосторонньої зустрічі в Сочі можливість вирішити цю кризу розвіялась, як світанковий туман. За останні два місяці Москва випустила не одну серію дронів на українські порти і силоси в дельті Дунаю і поставила під загрозу пересування в затоці біля Одеси, з метою паралізувати економічну українську інфраструктуру і критично зменшити можливості Києва щодо використання альтернатив морським шляхам для продовження експортування свого урожаю.
Згідно з даними британської розвідки з 17 липня і на сьогоднішній день Росія знищила близько 26 об’єктів портової інфраструктури і 280 тисяч тон зерна в українських силосах — ця кількість достатня, щоб протягом року нагодувати мільйон осіб і більша від тої, яку Путін пообіцяв подарувати африканським країнам в якості компенсації за свій вихід з угоди і відповідно зменшення пропозиції на міжнародному ринку.
Британська розвідка також звинувачує Москву в організації ракетної атаки, яку вона вчинила 24 серпня на торговий корабель пришвартований в порту м. Одеса під лівійським прапором, і який врятувався лише завдяки українському ППО. За два тижні до цього Росія відкрила вогонь по одному з кораблів, що пропливав в напрямку України, але знаходився в міжнародних водах, одночасно з цим Сполучені Штати заявили, що російські кораблі замінували територію біля українських морських портів.
Перед самітом Великої двадцятки в Нью-Делі британський прем’єр-міністр Ріші Сунак розказав про зусилля Об’єднаного Королівства в регіоні, пояснюючи, що британська авіація “контролює зону, аби відвернути Росію від нелегальних бомбардувань цивільних кораблів, що перевозять зерно”. Але це патрулювання не дає стримуючих результатів, яких прагне Сунак.
Це зрозуміло з російських атак на цивільні об’єкти в дельті Дуная за декілька метрів від кордону з Румунією — країною, яка є членом НАТО. На її території впали уламки російських дронів, але уряд був змушений мінімізувати ситуацію, щоб не підливати масла в вогонь. Москва, крім того, провокує ще й Болгарію частково заблокувавши її Виключну економічну зону (ВЕЗ) в Чорному морі під приводом “військових навчань в регіоні”. В минулу середу під час зустрічі з європейськими медіа Euractiv міністр оборони Болгарії Тодор Тагарєв заявив, що офіційна Софія дуже роздратована і обговорює з союзниками НАТО можливість вирішення проблеми “незалежно або спільно з союзниками”.
Згідно з конвенцією ООН така ВЕЗ — це морська територія, яка прилягає до територіальних вод і над якою незалежна держава має юрисдикцію щодо управління природними ресурсами та вирішенням інших питань. Свобода пересування гарантована всім кораблям, незалежно від країни до якої він належить і Росія випробує на міцність правила міжнародного права, аби її загроза в регіоні відчувалась ще сильніше. “На даний момент немає жодного ризику чи безпосередньої загрози атаки на торгові кораблі”, — сказав Тагарєв на зустрічі Euractiv і додав: “Напад в територіальних водах може бути сприйнятий як напад на Болгарію і на НАТО взагалі”, нагадавши, що морські флоти Болгарії, Румунії і Туреччини посилили моніторинг ситуації, щоб гарантувати безпеку торгових кораблів, які проходять в Чорному морі.
Попри постійні загрози, міжнародна реакція щодо російської ескалації в Чорному морі не може похвалитися ні належною відповіддю, ні засудженням, якого б мали очікувати відносно країни, яка не лише вторглася і продовжує нападати на іншу країну, яка не представляла жодної небезпеки, але продовжуючи свою війну ставить під ризик глобальну харчову безпеку і свободу пересування в міжнародних водах.
Толерування дій РФ пояснює, чому Путін дозволяє собі не зважати на тиск Ердогана з відновлення зернової угоди, адже це розв’язує руки Кремлю для наступних дій з дестабілізації, наближаючись на небезпечну відстань до кордонів НАТО. Ще до зустрічі Путіна з Ердоганом від турецького лідера можна було очікувати сюрпризів, але після двосторонньої зустрічі між Путіним і лідером Північної Кореї Кім Джон Уном — має стати всім зрозуміло — від Росії зараз можна чекати будь-чого.
На даний момент єдина конкретна відповідь на російську агресію в Чорному морі надійшла від України у формі атак на військові об’єкти в окупованому Криму. Українці вдарили по місцю з якого запускаються атаки на українські порти і звідки поступає безпосередня загроза для торговельних та цивільних кораблів. Але до якого часу західні країни і решта світу перекладатимуть всю вагу протистояння насильству російського імперіалізму на плечі хоробрих українців?
Переклад Катерини Коваленко
